Два роки тому я розлучився з Наталею після семи років шлюбу. Наші відносини поступово розвіялися, і ми зрозуміли, що стали майже чужими людьми. Однак у нас залишилася наша чарівна дочка Міланка, і після розлучення ми з Наталею зберегли дружні стосунки. Я залишив їм квартиру і продовжував забирати Мілану до себе на вихідні. Незабаром я одружився вдруге на Ксені, жінці, з якою працював разом. Ми здавалося, були створені одне для одного, і вона добре ставилася до моєї дочки. Іноді ми всі разом ходили в кіно або гуляли.
Одного разу Ксеня сказала:
— Дорогий, завтра субота, моя мама чекає нас у гості. Але давай не братимемо Мілану з собою, мої батьки цього не схвалять.
Це мене розлютило. Я відповів:
— Що значить «не схвалять»? Вони ж знають, що у мене є дочка. Я залишив дружину, але не свою дитину!
Ксеня образилася:
— Ти не любиш мене, якщо не можеш виконати таке просте прохання?
Я твердо сказав їй, що не збираюся обманювати Мілану і змінювати плани через її примхи. Ми посварилися, і я пішов спати.
Наступного дня я забрав Мілану у Наталі. Наталя попросила мене взяти доньку на десять днів, бо їй треба було виїхати у справах. Я із задоволенням погодився, і ми з Міланою пішли додому. Коли ми повернулися, Ксеня вже пішла до своєї мами без нас, залишивши записку. Ми з Міланою чудово провели день, пішли на каруселі, поїли в кафе, і мені стало трохи легше. Але вечір усе ж закінчився напружено.
Пізніше Ксеня заявила, що не хоче ділити мене з Міланою і що вона не готова бачити мою дочку в нашому домі. Я спробував пояснити, що не змушую її любити Мілану, але вона має поважати мою дитину. Це стало початком серйозної розмови, в якій вона вимагала вибору: або вона, або моя дочка. Я без вагань сказав їй збирати речі й викликав таксі. Це був кінець нашого шлюбу.
Мілана, відчуваючи напруження, запитала:
— Татусю, ми посварилися через мене?
Я заспокоїв її, пояснивши, що вона не винна. Того ж вечора я вирішив узяти відпустку і запропонував поїхати на море. Мілана зраділа і міцно обійняла мене. Ми обоє відчули справжнє щастя, і я зрозумів, що зробив правильний вибір. Моє життя стало спокійнішим, і я радів, що можу проводити більше часу зі своєю дочкою.