Рік тому я одружився. Ми з Наталкою не такі вже й молоді, обидва маємо за плечима невдалі шлюби. Моє розлучення сталося через те, що колишня дружина виїхала за кордон і знайшла там якогось німця. Одного разу вона зателефонувала й спокійно сказала:
— Ти ж хочеш добра своїм дітям? Мікель готовий оформити на них опікунство, вони матимуть німецьке громадянство.
Що я мав відповісти? Вона більше не кохає мене і повертатися не збирається. Судитися? Навіщо? Щоб діти потім мене ненавиділи через те, що я позбавив їх європейського майбутнього? Я відпустив їх, розлучився і навіть відмовився від опіки. А сам пішов на фронт — захищати нашу країну.
Саме на Харківщині я зустрів Наталю. Вона гарна, ще молода — їй 30, а мені 39. Ми побралися. Єдине, що бентежило — довелося утримувати ще й її маму. Але заради кохання я був готовий на це. Тим більше, вдома я буваю рідко.
Останні пів року я почав помічати, що дружина регулярно знімає з картки великі суми. Я залишив їй одну зі своїх карток, куди перераховував половину зарплати, щоб збирати на квартиру десь у західній Україні. Наталя теж працює, хоча її дохід невеликий.
Спочатку я мовчав, але згодом вирішив запитати:
— Наталю, навіщо тобі такі гроші? Я не сварюся, просто хочу зрозуміти.
— Це все на ліки для мами. Ти ж знаєш, які зараз ціни. Я ж не можу залишити її без допомоги.
Я відчував, що тут щось не так. Повернувшись у відпустку, я вирішив розібратися. Якраз настав час святкувати нашу першу річницю. І тоді серед документів я знайшов безліч паперів, у яких йшлося про прострочення виплат за кредитом. Ось тобі й святковий сюрприз.
— У тебе кредит? І давно? — запитав я.
— Любий, я взяла його ще до нашого весілля, — знітилася Наталя.
— Для чого?
— Тоді роботи не було, а жити ж треба. Думала, віддам, але війна все змінила. Я не очікувала, що вони так наполягатимуть на поверненні.
Я мало не зомлів. Гроші вона брала не у банку, а в сумнівних мікрокредитних організаціях. Загальна сума боргу — 160 тисяч гривень. І це при тому, що я навіть не здогадувався про це до останнього. Я вже думав тікати, але Наталя оголосила, що вагітна. Вона на третьому місяці.
Тепер я просто не знаю, що робити. Відчуваю, що мене просто використали, але як я можу покинути її? Дружина чекає дитину. Порадьте, як бути в цій ситуації?