Миколай завжди був завидним нареченим — дівчата просто натовпами бігали за ним. Він був першим парубком на селі, але прийшов час йти в армію. До цього Коля гуляв із багатьма дівчатами, але жодній нічого серйозного не обіцяв. Перед від’їздом він зайшов до Олі, дівчини-швачки, і попросив пошити для нього сорочку. Оля, хоч і не була великою красунею, але мала золоті руки й була господарською дівчиною.
Минув рік, і Коля повернувся додому. За цей час він змужнів, став ще вищим, ширшим у плечах, і, як казали всі на селі, ще красивішим. Мати, побачивши сина, влаштувала справжнє свято. Батько теж був радий його поверненню. Але батьки вирішили, що час Колі одружитися. Робота у нього вже була — працював далекобійником, тепер залишилося лише знайти наречену.
Коля згадав усіх своїх колишніх подружок і вирішив, що одружиться з тією, яка його дочекалася. Вирішив надіти ту саму сорочку, яку йому шила Оля. Але, одягнувши її, зрозумів, що вона стала йому замала — шви одразу розійшлися. Тож він вирішив піти до Олі першим.
Прийшов до неї в ательє. Оля, як завжди, скромно сиділа за швейною машинкою, не відволікаючись від роботи. Коля подумав, що саме така жінка — тиха, вірна та господарська — буде для нього ідеальною дружиною. Вони почали зустрічатися, а через два місяці вже побралися. Весіллю раділи всі: і батьки Колі, і батьки Олі.
Оля подарувала чоловікові двох дітей, і їхнє життя було щасливим. Але згодом Колі запропонували роботу на далекі рейси з гарною оплатою. Він погодився, адже треба було забезпечувати родину. Оля залишалася вдома з дітьми й брала роботу додому, щоб поєднувати її з турботою про малюків.
Одного дня Коля повернувся з чергового рейсу. Оля одразу взялася накривати на стіл, поки він грався з дітьми. Поївши й трохи випивши, Коля пішов спати, бо сильно втомився після дороги. Заліз у ліжко, де поруч уже лежала його дружина. Він обійняв її, але здивувався, що вона так швидко заснула.
Аж раптом з сусідньої кімнати почув голос Олі:
– Коль, ти де?
Коля підхопився з ліжка, протверезів у ту ж мить і вибіг у коридор.
– А хто це в нас у кімнаті спить? – запитав він.
– Це моя мама приїхала на кілька днів, я тобі забула сказати, – спокійно відповіла Оля.
Коля почервонів від сорому, але був радий, що дружина вчасно покликала його.