### **Одна смс, що змінила все**
Наталя зупинилася, відклавши прибирання після вечері в літній альтанці, коли почула, як задзвонив телефон її чоловіка Дмитра. Останнім часом він працював без упину, тож, повечерявши, заснув просто на садових гойдалках.
З любов’ю глянувши на нього, Наталя відчула вдячність – її чоловік невтомно забезпечував їхню велику родину. Утримувати сім’ю з **дев’яти осіб** було непросто, але їм вдалося збудувати **просторий триповерховий будинок із мансардою**, а навколо – сад, повний фруктових дерев, ягідних кущів, бузку та квітучих клумб.
Під їхнім дахом жили двоє дорослих синів із дружинами, а їхні троє онуків завжди були під наглядом бабусі.
Сини Наталії були **розумними, доглянутими, спортивними**, проте надто **лінивими**. Але поки їхній батько заробляв достатньо, всім вистачало на комфортне життя, і Наталя була щаслива.
### **Секрет, що розбив її світ**
Телефон Дмитра продовжував дзвеніти. Він лежав біля гойдалки, і Наталя машинально глянула на екран.
**Повідомлення від контакту з іменем «Марія»**.
Жінка не втрималася і відкрила його.
Текст змусив її серце стиснутися – там були слова кохання й ніжності, такі, яких Дмитро не говорив їй **за тридцять років шлюбу**.
Від шоку її охопило тремтіння. Але ще більше Наталю вразило те, що вона одразу **зрозуміла**, хто ховається за цим іменем.
Це була **Алла**.
Її **найближча подруга**. Її **сусідка**.
### **Ніч, яка змінила її назавжди**
Наталя **спокійно** поклала телефон на місце, не розбудивши чоловіка. Потім **механічно** повернулася до кухні, домила посуд, прибрала зі столу й **вирушила на горище**, де провела **усю ніч без сну**.
Наступного ранку, ніби нічого не сталося, вона накрила **сніданок для всієї родини**, відвела онуків у дитячий садок і лише тоді **почала діяти**.
Вона **зателефонувала Дмитру** й наказала йому **негайно повернутися додому**.
Потім набрала номер **Алли**.
— **Алло, привіт. Ви вдома?**
— **Так, а що сталося?** – з нотками тривоги відповіла сусідка.
— **Зайду на каву, поговоримо. І Сашка нехай теж буде.**
Алла здригнулася.
Наталя знала, що вони будуть удома. І вона знала, що **сказати**.
### **Розплата за зраду**
Коли Наталя зайшла до сусідів, на столі вже стояла кава та закуски. Алла намагалася здаватися спокійною, але **стискала в руках серветку** і нервово її м’яла. Саша, її чоловік, сидів із напруженим обличчям.
У кімнату зайшов Дмитро, нічого не розуміючи.
Наталя підійшла до нього й **простягнула руку**:
— **Дай мені телефон.**
— **Навіщо?**
— **Дай, я покажу всім, що в тебе там.**
Дмитро не встиг заперечити – **вона вже тримала телефон у руках** і почала **повільно та голосно** **зачитувати їхнє листування**.
Алла різко зблідла. Саша насупився.
Дмитро кинувся вихопити телефон, але Наталя **подивилася на нього так, що він зупинився**.
— **Ми закінчили, – різко сказала вона, – нашої дружби більше немає.**
Вона глянула в очі Аллі та Саші.
— **І вам раджу не підходити ні до мене, ні до моєї родини. Інакше я влаштую такий скандал, що все село говоритиме тільки про вас.**
Четверо людей **мовчки** сиділи за квадратним столом, кожен **занурений у свої думки**.
Першою встала **Наталя**.
Її **важка хода** луною відбивалася в коридорі.
Вона **не обернулася**.
Удома вона впала на ліжко й **гірко заплакала**.
Її світ зруйнувався.
І вона вже **ніколи не буде колишньою Наталею**.