### **Коли дружина перестає чекати**
Коли Антон повідомив Ганні, що на вихідних його знову не буде вдома, вона лише **важко зітхнула**.
У неї на руках **однорічна дитина**, вона **втомлюється** день у день, адже всі домашні справи лягають **тільки на неї**. А він? Він **гуляє з друзями** і навіть не замислюється, що їй теж потрібна підтримка.
Але якщо **Антон вирішив піти**, то його нічого **не зупинить**.
— **У друга весілля. Я не можу не піти.**
Його **не турбувало**, що Ганні важко.
У **п’ятницю вдень** він вийшов із роботи і **відразу** вирушив на хлопчачий вечір.
### **Коли найважливіше – не друзі, а сім’я**
Того ж вечора дитина **почала вередувати**.
Ганна **поміряла температуру** і **злякалася** – вона була **дуже високою**.
Жінка **зателефонувала Антону**, попросила **приїхати**.
— **Це просто зубки ріжуться, нічого серйозного,** – відмахнувся він і **кинув слухавку**.
Але дитині **ставало гірше**.
Ганна **викликала швидку**, а також **зателефонувала своїм батькам**.
Вона **ще раз** спробувала додзвонитися до чоловіка, але телефон був **вимкнений**.
Батьки приїхали **одночасно зі швидкою**.
Лікар оглянув дитину, і його вердикт **налякав Ганну ще більше**:
— **У малюка серйозна недуга. Потрібна госпіталізація.**
Дитину **відвезли до лікарні**.
### **Антон навіть не помітив, що сталося**
Вранці **батьки Ганни** відвідали її у лікарні, принесли **їжу** та необхідні **речі**.
А Антон?
**Він повернувся пізно, побачив порожній будинок і вирішив, що дружина з дитиною у батьків.**
І навіть **не зателефонував** їй.
Наступні **два дні** він **продовжував гуляти** з друзями, і лише **в понеділок** дізнався, що **дружина та дитина в лікарні**.
Його **не було поруч**, коли його **син хворів**.
Не було поруч, коли Ганна **не спала ночами**, не знаходячи собі місця.
### **Пізно схаменувся**
Коли він нарешті **зателефонував** Ганні, його хвилювало **лише одне**:
— **Коли ви повернетеся додому?**
Ганна відповіла **спокійно**:
— **Лікар поки що нічого не говорив про виписку. Коли виписуватимуть, я тобі подзвоню. А зараз не дзвони – дитина погано спить.**
### **Її рішення**
Коли Ганну **виписали**, вона **зателефонувала не чоловікові, а батькам**.
Вони зустріли її, допомогли з речами і **запропонували пожити у них**.
Вона **з радістю погодилася**.
**Бачити чоловіка їй не хотілося.**
А ввечері він **зателефонував їй із претензіями**:
— **Чому ти мені не сказала, що вас уже виписали?**
Її відповідь була **холодною**:
— **Ти ж людина зайнята, ось я і вирішила тебе не турбувати.**
— **Але коли ж ви повернетеся додому?**
— **Я не готова до цього. Ти ненадійний, і я не впевнена, що повернуся до тебе взагалі.**
У цю мить Антон **зрозумів**, що Ганна **більше не буде чекати**.