Ірина і її чоловік Юрій всього тиждень назад стали батьками чудовою доньки. Пологи почалися на пару тижнів раніше терміну, але пройшли без сучка і без задирки. Дитина відчував себе чудово, мати теж, до тому ж в пологовому будинку трапився раптовий наплив породіль, і Іру з малюком виписали вже через день після пологів. Чоловік приїхав до пологовому будинку на машині з квітами і кульками, квіти і подарунки привезли ще і мати з татом, і дівчата з роботи. Усі обнялися, поцілувалися, сфотографувалися на ґанку пологового будинку з малюком, після чого гості делікатно роз’їхалися по справам, а молода сім’я, сівши з дитиною в свою машину, вирушила додому. Зібратися і відсвяткувати народження домовились трохи пізніше, коли все устаканиться. Чудовий настрій супроводжував Ірину до самих дверей в квартиру і миттєво зник за її порогом. Вдома панували розвал і запустіння.
Повернувшись з пологового будинку з дитиною і побачивши вдома повну розруху, молода матір стриматися вже не змогла. Юрій виправдовувався, як міг, але, здається, зробив тільки гірше. — Це взагалі ні в які ворота! – сердилася Ірина. — Він, бачите, не знав, що треба забратися — я йому не сказала! У мене просто слів нема. Ну невже це не очевидно кожній нормальному людині, га? Подружжя посварилися, молодий батько ляснув дверима і відбув в невідомому напрямі, залишивши ревучу дружину з дитиною посеред хаосу. — А через півгодини зателефонувала мама! – розповідає Ірина. – Ну звичайно, вона відразу зрозуміла, що щось не так. Усе з мене витягла. Чекай, каже, я зараз приїду! Мати приїхала, засукала рукава і кілька годин поспіль наводила порядок. Відмила всі поверхні, розклала речі по місцям, навела стерильний порядок на кухні, віддраїла ванну з туалетом, перепрала речі з пологового будинку, допомогла Ірині розібрати сумки.
Звичайно, мама втомилася – орала без відпочинку весь день. І не стрималася – висловила увечері зятю все, що про ньому думає. І те, що він примак, прийшов в квартиру Ірини, і свого у нього нічого тут немає, і те, що матір його ні копійки нікуди не вклала, на відмінність від батьків дружини, які тільки і встигають розщедрюватися, і те, що просто дурень. Ну як було не здогадатися, що в квартирі перед приїздом новонародженої потрібне прибирання? Не міг, не встигав або не хотів – зателефонував би хоча б, попросив допомоги. Їм, батькам, допомагати не звикати. Викликали б клінерів, в крайньому випадку… Мабуть, мама все ж перегнула палицю, розпікаючи зятя. Юрій повернувся і вийшов з квартири…
І ось вже тиждень Юрій живе у матері на другом кінці Москви. З Ірою вони начебто б помирилися – на словах. Повертатись додому Юрій тепер не хоче. — Ноги моєї не буде, каже, в квартирі твоєю мами! – скаржиться Ірина. Іншого житла він поки що сім’ї запропонувати не може. Зі свекрухою у Ірини відносини так собі, до неї вона жити не піде. Так і свекруха не горить бажанням дати притулок у себе невістці з дитиною, там у них і так повна квартира народу, два кота і велика собака. Зняти квартиру в принципі можливо, але для цього доведеться затягнути пояси, жити на хлібі і воді. Так і не готова Ірина з затишної чистої квартири переїхати в зйомний чужий клоповник, так ще з новонародженої донькою – дорогу квартиру вони точно не потягнуть, а на дешеві дивитися страաно.