Чоловіка я втратила сім років тому, зараз мені сорок два роки. Син і дочка у мене вже створили власні сім’ї та переїхали. Після їхнього від’їзду життя втратило свої фарби. Я не звикла до самотності, нічого не давало радості. Тому коли мені подруга запропонувала прибуткову роботу в Італії, я погодилася. Я вирішила, що це мій шанс здійснити давню мрію та придбати будинок біля моря. Я мріяла про це змалку. Ідеєю я прямо спалахнула, вона вдихнула в мене життя. Робота передбачала догляд за 57-річним Робертом, який був доволі заможною людиною.
Два роки тому у нього виявилося дуже небезпечне захво рювання. Йому довелося пережити кілька складних оnерацій, тепер йому потрібна реабілітація, щоб стати на ноги. Має трьох дорослих дітей. Вони прийняли мене дуже дружелюбно та влаштували на верхньому поверсі. З Робертом ми добре порозумілися буквально і не буквально теж. Я чудово володію англійською мовою. Спочатку він дійсно був дуже слабкий, але завдяки моєму ретельному догляду йому з кожним днем ставало краще. Ми зблизилися.
Йому стало настільки добре, що він навіть як чоловік зміг відзначитися і зробив мені дитину. Це стало для мене неприємним відкриттям. Насамперед я задумалася про те, щоб позбутися цієї дитини. У мене скоро онуки будуть, зараз не час знову ставати мамою. Як до цього мої діти поставляться? До того ж, я боя лася нарватися на неприйняття з боку дітей Роберта. Раптом вони вирішать, що я навмисне заваrітніла, щоб урвати шматок від спадщини? Це зовсім не відповідає істині. Однак Роберт дуже зра дів, коли про ваrітність дізнався. Пропонує одружитися, обіцяє забезпечене життя. Я не знаю що робити.