Десять років я була коханкою одруженого чоловіка. Ми були колегами. Він старший на дев’ять років. Він був дуже привабливий, красиво і ненав’язливо залицявся, через чотири місяці я зрозуміла, що закохана. Від колег ми свої стосунки приховували. Те, що він одружений і має сина, я дізналася випадково. Коли ми зустрічалися вже кілька років. Одного разу, вийшовши з офісу, я побачила, як він тримає за руку хлопчика і цілує іншу жінку. І він теж побачив мене. На наступний день він сказав, що необхідно поговорити. Він зізнався, що одружений і є син. Сказав, що живе з нею тільки заради сина. Я мовчки встала і пішла.
Але через місяць знову повернулася до нього. Він переконував, що скоро розлучиться. Я розповіла, не називаючи його імені, про все своїм подругам. Вони лаяли мене, попереджали, що добром це не скінчиться. Але я, засліплена любов’ю, не повірила їм. Мана спала через місяць, після одкровення перед подругами. Виявилося, що не я одна у нього в коханки записана. Є ще одна колега. Ця новоспечена кохана мовчати, як я, не змогла і розбовтала жінкам колегам про свій роман. Я вирішила помститися. Як конкретно буду мстити, обмірковувала днів десять. Насамперед розповіла все колезі-конкурентці. Та не повірила, мало не закотила істерику. Я спокійно вислухала її верески-писки. Коли вона замовкла, я сказала: — Не віриш? Запитай у нього.
Ми з нею зустрілися на інший день. Вона брела понура. Починаючи з цього моменту, ми об’єднали наші зусилля. Вийшли на його дружину і розповіли, що у її чоловіка дві коханки. Представилися: ось перша, а ось і друга. Чесно кажучи, мені стало її шкода. Ось так, серед білого дня, і з’ясувати що її обманював батько її дитини. Звичайно, будеш в шоці. Потім заспокоїлася, і розповіла, що у них є шлюбний договір. По ньому за зраду позбавляєшся всього майна. Ми обидві, через тиждень, представили їй докази зради. Дружина виграла суд. Зрадник залишився «без штанів», а я звільнилася з цієї роботи. У тому, що сталося зі мною, звинувачую тільки себе. Не треба було терпіти одруженого.