Коля оголосив про своє рішення просто і без зайвих слів: “У мене є інша, тож я йду від тебе”. Світлана, не показуючи своїх емоцій, мовчки встала і почала складати його речі у валізу. Коля чекав на бурхливу реакцію: сльози, крики чи прохання не покидати її. Проте Світлана залишалася стриманою. Вона не хотіла, щоб чоловік бачив її слабкість. Лише зачинивши за ним двері, вона сіла на підлогу і нарешті дала волю сльозам. Їй було важко усвідомити, що в 50 років чоловік може просто піти, залишивши її одну.
Про ситуацію дізналася їхня донька і запросила маму на дачу, щоб відволіктися від проблем і трохи відпочити. Світлана погодилася і поїхала до них. “Мамо, це несподівано, але ти заслуговуєш на найкраще”, — підтримувала донька, а маленька онучка допомогла бабусі відчути трохи більше радості.
Якось донька запропонувала поїхати разом на відпочинок до моря. Готель там був дуже хорошим, і Світлана погодилася. Відпочинок виявився саме тим, що їй було потрібно. Одного дня, сидячи в кафе біля моря, вона почула приємний чоловічий голос: “Дозвольте скласти вам компанію?” Так Світлана познайомилася з Ігорем. Він розповів, що три роки тому втратив дружину, його діти живуть за кордоном, і він любить спокійний відпочинок біля моря. Їхнє спілкування було легким і приємним.
Повернувшись до міста, їхні зустрічі продовжилися. Ігор часто дарував Світлані квіти, запрошував до ресторанів і на культурні заходи. Через деякий час Ігор сказав: “Світлано, ми не молоді, і не варто відкладати життя. Як тільки побачив тебе, зрозумів, що ти — моя людина. Виходь за мене”. Світлана розплакалася від щастя і погодилася. Єдине, що залишалося — офіційно розлучитися з Колею.
Коли Світлана зустрілася з Колею, щоб оформити розлучення, він був злим: “Знайшла собі когось одразу, так?” Він був у гніві, тому що його молода коханка пішла до іншого. Світлана спокійно відповіла: “Дякую, Коля, що відпустив мене. Якби не це, я б ніколи не зустріла такого чудового чоловіка, як мій Ігор”.