Василина дізналася, що її чоловік зраджує. Його нова коханка – молода блондинка з ідеальною фігурою, доглянутим волоссям і розкішним платтям, яка на десять років молодша за неї. Подруга, яка побачила чоловіка з цією жінкою, знайшла її в інтернеті і показала фотографії. Василина зрозуміла, чому чоловік перестав звертати на неї увагу: вона сама не слідкувала за собою, не фарбувалася, носила поношений одяг.
Розчарована, Василина вирішила вжити останній захід. Вона провела півдня в салоні краси, купила нове плаття, відправила доньку до бабусі і приготувала шикарну вечерю. Коли чоловік повернувся додому, він був здивований таким прийомом. Він насолодився вечерею, випив кілька келихів дорогого шампанського і ліг спати, не звернувши увагу на дружину.
Василина вирішила поговорити прямо:
– Я знаю, що у тебе є інша… але чим вона краща?
Чоловік відповів спокійно:
– Якщо ти вже все знаєш, то немає сенсу щось приховувати. Її звати Настя, вона чудова. А ти на себе подивись, коли востаннє заглядала в дзеркало?
– Я ж усі справи на себе взяла, щоб ти міг більше часу проводити на роботі, а тепер тобі не подобається, як я виглядаю?!
– Тебе ніхто не просив цього робити.
– Я хочу розлучення, негайно.
– Я і сам хотів це запропонувати.
Василина була шокована спокійним ставленням чоловіка; він справді не хвилювався.
– Тільки нехай донька здасть іспити у школі. Вона ж випускниця, не хочу, щоб через наше розлучення вона провалилася.
– Донька вже все знає. Їй Настя подобається.
Василина сиділа, вражена, від таких слів. Навіть рідна дочка підтримує нову коханку батька!
– Ну мамо, ти не думала, звідки у мене така косметика і класний одяг? Це все заслуга Насті, вона справді чудова.
– Може, ти ще й жити з нею будеш, раз вона така гарна?
– Так, ми з татом це планували.
Відчуваючи зраду від найдорожчих людей, Василина одяглася, вийшла з дому і пішла, куди очі ведуть. Її двоє найближчих людей зрадили її, і це було для неї несподіванкою.
Вона без мети дісталася до будинку бабусі, піднялася і розповіла їй все. Бабуся заспокоїла її:
– Не хвилюйся, онучко. Час усе розставить на свої місця.
Через кілька місяців дочка повернулася:
– Мамо, мамо, вибач, я так безглуздо вчинила, – ридала вона, обіймаючи Василину.
А через півроку повернувся і чоловік:
– Вона мене обікрала. Я залишився ні з чим.
– Нічим не можу тобі допомогти, – відповіла Василина. – Ти для мене тепер чужий.