День на роботі був непростим, і додому я поверталася виснажена. По дорозі зайшла до магазину, щоб купити продукти для торта, який мені замовили на день народження. Я працюю в ресторані, але за першою освітою я кондитер, тож іноді беру додаткові замовлення додому. Втомлена, але сповнена відповідальності, я знала, що не можу підвести людей, які довірили мені цю справу.
На кухні побачила записку від чоловіка: “Поїхав туди, де мене годують”. Зрозуміло, Слава поїхав до мами. Це було своєрідним натяком на те, що я через роботу іноді не встигаю готувати їжу вдома. Закінчивши приготування торта ближче до півночі, я лягла спати, неймовірно втомлена.
Вранці прокинулася рано, щоб вчасно віднести замовлення. Заходжу на кухню і не можу повірити своїм очам: мій чоловік сидить за столом і спокійно їсть торт, який я готувала для замовника! Він знав, що це торт на замовлення. Від образи в мене навернулися сльози. Як він міг так вчинити? Через його вчинок мені стало ніяково перед замовником, адже я виглядала безвідповідальною людиною.