На моїй роботі є жінка на ім’я Любов. Вона розповіла своїм дітям, що вийшла на пенсію, хоча насправді взяла оплачувану відпустку і додатково ще пару тижнів за свій рахунок. Її метою було провчити своїх синів. У Любові Іванівни четверо дітей: дочка та молодший син добре забезпечені й живуть окремо зі своїми сім’ями. Але двоє старших синів продовжували сидіти на шиї у матері, хоча в кожного з них була власна квартира, яку їм забезпечив батько.
Обидва хлопці не працювали вже цілий рік, і всі витрати лягали на плечі матері. Вона готувала їм їжу, доглядала за ними, як за дітьми, і кожного дня вони обіцяли, що скоро знайдуть роботу. Виправдовувалися тим, що зараз складні часи, і їй нібито краще, що вони живуть з нею, адже так їй веселіше.
На другий день відпочинку Любов Іванівни один із синів підійшов і запитав: «Мамо, а ти чому не йдеш на роботу? Захворіла?» На це вона відповіла, що вже вийшла на пенсію. Син поділився новиною зі старшим братом, і вони разом почали переконувати матір повернутися на роботу, стверджуючи, що вона ще молода і не повинна йти на пенсію. Їх турбувало, що пенсія буде маленькою і на неї неможливо прожити.
Любов Іванівна стояла на своєму, і поступово запаси їжі в холодильнику зменшувалися. Зрештою сім’я перейшла на каші без масла і супи на воді. Вигадана пенсія привела до бажаного результату: спочатку середній син з’їхав від матері, а за ним і старший зібрав речі, бо їм не хотілося харчуватися такою їжею. І буквально через місяць обидва знайшли роботу.
Любов Іванівна, розповідаючи нам про це, зізналася, що навіть сама не вірила в успіх, але заради такого результату була готова на все. Тепер її сини стали самостійними, а сама Любов Іванівна насолоджується своїм життям.