П’ять років тому мої батьки пішли з життя, і відтоді їхній будинок у селі залишався порожнім. Як єдиний спадкоємець, я вирішив продати його, оскільки не планував туди переїжджати. У мене була власна квартира в місті, а також намір виїхати за кордон, щоб заробити більше грошей. Мій син уже давно жив в Австрії, де знайшов роботу і створив сім’ю, тож будинок його бабусі йому також не був потрібен.
Я відклав продаж будинку, бо пропозиції, які надходили, були зовсім невигідними. Лише минулої осені я повернувся на батьківщину на два тижні й вирішив навідатися до будинку в селі. До свого здивування, я побачив, що трава була акуратно підстрижена, листя зібрано, а сам будинок був у відмінному стані. Я не міг збагнути, хто подбав про це, поки не зустрів Андрія — далекого родича й сусідського хлопця, який підійшов, щоб привітатися.
Виявилося, що весь цей час Андрій доглядав за будинком і підтримував порядок після того, як не стало моєї матері. Він зізнався, що незабаром планує одружитися. Я запропонував йому оселитися в будинку. Андрій був доброю людиною, і я зрозумів, що краще віддати будинок йому, ніж залишати його пустим.
Спочатку я думав заплатити йому 200 євро за допомогу, але потім вирішив зробити більше — подарувати йому будинок. Я впевнений, що моя покійна мати схвалила б таке рішення.