Прийнявши у свій дім далекого родича, я, чесно кажучи, й подумати не могла, чим для мене обернеться моя доброта та турбота.

Advertisements

### Несподіваний гість

Моя колега Наталя дивилася на мене благаючими очима:

— Аліно, ну, будь ласка! Давай сьогодні погуляємо. Сходимо в кіно? Кажуть, там багато нових фільмів показують. Ходімо?

— Ну, чому б і ні? Давай!

Коли зміна добігла кінця, ми поїхали до торгового центру. Спочатку зайшли в кафе, де подають наші улюблені стейки, потім випили кави, яка виявилася неймовірно смачною. Врешті-решт сходили в кіно. Час промайнув непомітно, і вже об 11-й вечора я замовила таксі додому.

Коли вийшла біля під’їзду, то помітила когось, хто сидів на лавці. Спершу подумала, що це безхатько, але, підійшовши ближче, впізнала свого далекого родича із села.

— Я чекаю на тебе вже чотири години, — сказав він.

Виявилося, що мій телефон не відповідав, а йому потрібно було десь переночувати.

Я запросила його додому. Оскільки нічого приготованого не було, а сил після довгого дня теж майже не залишилося, я зробила найпростіше: заварила чаю, нарізала фрукти, приготувала кілька бутербродів і поставила все це на стіл.

Проблема виникла з ночівлею. Ліжко в мене було тільки одне, запасних матраців у квартирі не було – я ж винаймала житло, тому тримала там лише найнеобхідніше.

Я пояснила це родичу, і в результаті постелила йому одну з ковдр на підлозі, накривши іншою.

Зранку, коли я прокинулася, його вже не було. Навіть не попрощався.

За кілька годин задзвонив телефон – мама.

— Ти що, зовсім совість втратила?! Як можна було так зустріти рідну людину?! Він тебе чекав чотири години, а ти його на підлогу поклала і навіть нормальною вечерею не нагодувала!

— А що я мала робити об 11-й вечора? — відповіла я. — До того ж він приїхав без попередження! Я подала те, що було в холодильнику. А якщо він так сильно хотів їсти, то чому просто не зайшов у кафе? Чи не міг принести з собою хоча б щось? Якби вже зовсім скрутно, міг зняти кімнату в хостелі чи готелі. Адже він приїхав лише на одну ніч!

— Це ж рідна людина! – обурено кинула мама.

— А якби я взагалі не повернулася додому? Так би і заночував на лавці?

Після цього розмову було завершено. Я так і не зрозуміла, що ж я зробила не так.

Advertisements