Оксана виховувала Олю одна. Дівчинка була слухняною, завжди слухалася маму, у всьому їй допомагала. Довіряла їй усі свої секрети. Оксана раділа та сподівалася, що так буде завжди… Але все змінилася того дня, коли Оля привела додому свого хлопця. Оксана зрозуміла, що донька виросла – і тепер має своє життя. Стали планувати весілля, а заразом і вирішувати, де житимуть молоді після церемонії. Батьки Олега мали ще дві доньки, тому жити в батьківському будинку було нереально. Оксана запропонувала молодим переїхати до неї, але Олег відмовився. Зняли квартиру, прожили там 4 роки, народили доньку.
Працював лише Олег, тож грошей часто не вистачало. Оля часто просила маму про допомогу. Оксана, звичайно, допомагала, але й у неї зарплата була маленька… А одного разу Оля запропонувала мамі переїхати до села до бабусі, а їм віддати квартиру, щоб не платити зайві гроші за оренду житла. Поки Оксана думала, як їй вчинити — вона ж ніколи не жила в селі, та й чоловічі руки там були вкрай необхідні — Оля стала перетягувати речі до неї в квартиру. Виходу не було. Так, на роботу доведеться їздити автобусом. Натомість у дітей буде своє житло.
Зять допоміг їй перевезти речі в село, і спочатку навіть жив з ними, допомагав по господарству, нарубав дров на всю зиму. Спочатку діти приїжджали щовихідних. Привозили їй їжу, сиділи до вечора, пили чай. Але згодом ці візити зійшли нанівець: діти посилалися на те, що мають багато роботи… Дрова незабаром закінчилися, город почав заростати, тому Оксана була змушена попросити про допомогу сусіда. Той не відмовив… Після важкої роботи вони щоразу засиджувалися за вечерею, поки одного разу чоловік не запропонував Оксані жити разом. Вона не довго думала – погодилася. Начебто манівцями – але життя все-таки склалося…