Як не відмовляли Петра батьки, він все одно одружився з жінкою з двома дітьми від першого шлюбу. Він дуже любив Надію. Він не відмовився б від неї. А якщо він любить цю жінку, то полюбить і її дітей. Коли він приходив у гості до Надії, сини були дуже милими, і Петро думав, що легко з ними порозуміється. А Надія говорила, що сини дуже слухняні і з ними буде дуже легко порозумітися. Але після весілля все пішло не так. Він завжди залишався на другому плані. У дружини першому місці завжди були діти. А він готував собі вечерю сам, адже дружина займалася дітьми.
Їх треба годувати, вчити, гуляти з ними, от і часу на чоловіка не залишалося. І так проходили усі вечори. Тільки коли у вихідні дітей забирав батько, вони з дружиною могли провести вдвох час. Ось тоді вже вся увага переходила до нього. Петро навіть думав про те, що якби діти жили з батьком, то все налагодилося б. Але до понеділка хлопчики поверталися, і все ставало, як і раніше. Він уже не міг перебувати у квартирі, коли діти були вдома. Він якось поскаржився другові, а він порадив йому приділяти дітям багато уваги. Адже Надія — хороша мати, і приділяє їм багато часу.
Він зрозуміє це тільки тоді, коли в нього з’явиться дитина. І він порадив Петру потоваришувати з дітьми. Так буде найлегше. Але як з ними потоваришувати? Петро поговорив із дружиною про це, а вона дуже зраділа. Вони вирішили погуляти разом. Вони дуже зблизилися після цього. Вони разом гуляли, грали, жартували. Потім він читав їм казки на ніч. Діти почали любити Петра і навіть брали з нього приклад. А коли нещодавно довідалися, що в них з’явиться сестричка чи братик, вони плескали в долоні. Яка ж у них щаслива родина! І як усі люблять одне одного.