Моє життя не було простим. Я росла в бідній сім’ї, де мама ледь зводила кінці з кінцями, а батька не стало через його шкідливі звички. У 17 років я залишилася сиротою. Пройшло трохи часу, і я зустріла хлопця, якого дуже полюбила. Він обіцяв одружитися зі мною, і я була певна, що нарешті знайду опору і не буду хвилюватися про майбутнє. Я довіряла йому, але він зрадив мене й покинув, коли дізнався, що я чекаю дитину від нього.
Я була розгублена, не знала, що робити, але вирішила залишити дитину. Зараз моєму синові вже 4 роки. На той час мене підтримувала бабуся-сусідка, за якою я доглядала, допомагала їй у всьому. Згодом я стала її постійною доглядальницею.
Якось я пішла до бабусі, і вона сказала, що має великий будинок, дачу та чимало майна. Вона хотіла залишити все це мені. Я відмовлялася, бо не могла взяти чуже. Проте бабуся наполягала, мовляв, у неї немає спадкоємців, а мені це дуже допоможе. Вона також сказала, що це її останнє бажання, і я маю його виконати. Взамін я повинна була доглядати її родича.
Спочатку я не хотіла погоджуватися, але бабуся не відступала. Вона переконувала, що це найкраще рішення для обох. Лікар, який був поруч, запропонував підвезти мене, але я ввічливо відмовилася. Після зради мого колишнього я намагалася не довіряти чоловікам. Проте юрист, який був присутній, запропонував свою допомогу. Він провів мене й пояснив усі нюанси спадкових прав, щоб я могла вирішити це питання законно і захистити свої інтереси.
Так я опинилася на новому шляху, не лише для себе, а й для своєї дитини, маючи на меті виконати останню волю людини, яка мені довірилася.