Коли я виходила заміж, навіть уявити не могла, що моя свекруха стане такою проблемою. Після весілля ми з чоловіком вирішили трохи пожити у неї, щоб накопичити грошей на оренду. Спочатку все було спокійно. Ми з чоловіком повернулися з весільної подорожі, обидва багато працювали, тому вдома нас рідко бачили. Але все змінилося в день вихідного, коли свекруха увірвалася до нашої кімнати на світанку:
— Час вставати! — наказала вона.
— Що сталося? Котра година? — сонно запитала я.
— Зараз 6 ранку, мій син скоро прокинеться, а ти все ще спиш! — відповіла вона обурено. — Я цілий тиждень терпітила твою зневагу до жіночих обов’язків, але на вихідних такого не буде. Ти маєш готувати йому сніданок.
— Що? Чому? Нехай він встане і зробить собі яєчню, якщо хоче! — здивувалася я.
Мене вразила її логіка. Чому я маю жертвувати своїм сном? Адже я так само, як і чоловік, працювала весь тиждень і теж мріяла виспатися. Здавалося, що моя свекруха живе за старими уявленнями про сімейні обов’язки.
Потім вона почала критикувати мої методи господарювання:
— Підлогу треба мити з хлоркою, щоб усе було чисто!
— Якою хлоркою? Від неї вся квартира дві доби смердить. Є ж інші миючі засоби з приємним запахом.
— Ти принесла бруд своїми ногами, а хлорка — це єдине, що допоможе!
Після кількох таких сутичок стало зрозуміло, що ми більше так жити не можемо. Тож ми з чоловіком швидко накопичили необхідну суму й переїхали на зйомну квартиру. Найголовніше — свекруха не знає нашої адреси. Чоловік і так її часто відвідує, тому немає потреби додатково повідомляти їй про нове місце нашого проживання.