Мені було 17, коли моя мама вдруге вийшла заміж. Я відразу опинилася на другому плані — вся їхня увага була на новому чоловікові. Я могла на тиждень піти до подруги, а потім повернутися додому, і ніхто навіть не питав, де я була. Через рік у мене з’явився хлопець, і все змінилося. Він мав велику компанію друзів, з якими ми часто відвідували дискотеки, їздили на море чи в гори. Було весело, але цей хлопець, незважаючи на свої позитивні якості, виявився досить неврівноваженим. Він часто починав конфлікти і вимагав, щоб я його слухалася. Я відчувала себе в пастці — батькам я була не потрібна, а хлопець, усвідомлюючи мою залежність від нього, користувався цим. Я почала думати, що мені варто все кинути й почати жити самостійно.
Одного разу ми вирушили в похід великою компанією, де я вперше побачила багато нових людей. Серед них був молодий чоловік на ім’я Ярослав — невисокий, кремезний, тихий. Коли ми приїхали в ліс, чоловіки зайнялися м’ясом і наметами, а дівчата — закусками. Я помітила, що Ярослав стежить за мною, але особливо не звертала на це уваги. Увечері, після святкування, мій хлопець знову почав буянити, сперечаючись із усіма. Я була так втомлена, що вийшла в ліс, сіла на пеньок і вирішила, що більше не хочу жити в цій ситуації.
Тоді підійшов Ярослав. Він попросив дозволу сісти поруч і ми заговорили. Розмовляли годинами про життя, і мені стало добре. Я дізналася, що він військовий і незабаром їде на інший кінець країни. Коли ми повернулися додому, Ярослав несподівано запропонував мені вийти за нього заміж. Я не знала, що йому сказати, але, дивлячись у його сповнені надії очі, вирішила — а що мені втрачати?
Нас розписали дуже швидко. Мама зраділа — вийти заміж за офіцера було мрією багатьох. Я одягла своє випускне плаття, і ми святкували вчетвером. Життя з Ярославом виявилося чудовим. Він був ніжним і уважним, захищав мене, а я намагалася створити затишок у домі. Я знайшла роботу в магазині, і наше життя потроху налагоджувалося.
Сьогодні ми одружені вже 15 років, у нас син, і Ярослав обожнює нас. Я отримала освіту і знайшла хорошу роботу. Іноді я думаю, що б сталося, якби я відмовила Ярославу тоді. Ця думка лякає мене, і я вдячна долі за те, що підказала мені правильне рішення. Я просто хотіла змін у житті, і можливо, тому знайшла ту людину, з якою мені добре.