Олі вже 30 років. Вона красива, приємна жінка, але ось парадокс — досі незаміжня. Шанувальників у неї вистачає: зустрічі, побачення, навіть короткотривалі романи, але до серйозних стосунків справа не доходить. Оля живе разом із мамою, Аллою Павлівною, яка виховувала її самотужки. Життя було нелегким, але в їхній родині завжди панували любов і злагода. Алла Павлівна багато жертвувала заради дочки.
Оля росла слухняною та зразковою: відмінниця в школі, красуня, розумниця. Проте роки минають, а мама досі ставиться до неї як до маленької дівчинки. Коли Оля збирається на роботу, Алла Павлівна завжди готує їй обід у контейнері, а іноді навіть кладе трохи грошей на дрібні витрати. Хоча сама Оля заробляє більше, ніж ці “символічні” суми, і навіть повертає мамі гроші з проханням купити продукти.
Щодо кавалерів дочки, мама ставиться до них критично. Один — занадто низький, інший — повний, третій взагалі “не Олин тип”. Якщо в когось немає автомобіля чи квартири — це вже привід відмовити. Навіть ті, хто мав і те, і те, не проходили “тест”, якщо були розлученими. Так і залишалася Оля одна. А вечорами вони з мамою згадували тих чоловіків, які були по-справжньому закохані в Олю. Деякі вже одружилися й виховують дітей.
“Може, ми тоді даремно придиралися до його зросту?” — зітхає мама, проводячи рукою по доньчиній голові. Оля лише мовчки знизує плечима. Звісно, жити з мамою комфортно, але не в 30 років, коли інколи хочеться запросити кавалера додому, а мамі тоді доводиться “зникати”. Проте Алла Павлівна підтримує доньку, робить усе можливе, щоб її життя склалося. Та все дарма: чоловіки приходять і так само швидко зникають.
Алла Павлівна навіть подумала, що на Олю навели порчу. Вона звернулася до ворожки, яка порадила провести різні магічні ритуали. Оля, своєю чергою, вирішила звернутися до психолога. Спеціаліст сказала, що Олі час відділитися від мами, але жодна з цих порад не принесла результату. Ні магія, ні психологічні методи не допомогли. Оля, як і раніше, самотня.