До каси з повним візком товарів підійшла бабуся. На вигляд — проста сільська жінка. Продавчиня пробила всі покупки, акуратно склала їх у пакет і озвучила суму:
— З вас дві тисячі триста сорок гривень.
Бабуся спокійно дістала смартфон і піднесла його до терміналу.
— У нас оплатити телефоном не можна, — повідомила касирка.
— Як це не можна? У нашому сільському магазині навіть таке є, а в столичному супермаркеті немає? — обурилася бабуся.
— Такі в нас правила. Платіть карткою або готівкою, — відповіла касирка.
— Кам’яний вік, — пробурмотіла бабуся й витягла з гаманця банківську картку, поклавши її до терміналу.
— Прикладіть ще раз, щось не спрацьовує, — попросила касирка й, повернувшись до своєї колеги, закричала: — Анько, перевір, чи є зв’язок із банком!
— Інтернету немає! — долинуло у відповідь.
— Як це немає інтернету в столиці?! Ви що, з минулого століття? — обурилася бабуся.
— Тоді платіть готівкою, — підсумувала касирка.
Бабуся роздратовано дістала з гаманця стодоларову купюру.
— Ви що, жартуєте? У нас приймається тільки національна валюта, — заявила касирка з важливим виглядом.
— А чим вам долари не підходять? — здивувалася бабуся.
— Ми валюту не приймаємо. Тільки гривні, — сухо відповіла касирка.
— А як мені карткою платити, якщо у вас інтернету немає? Пенсію ж я отримую на картку! — обурювалася бабуся.
— Мене це не хвилює. Або платіть, або викладайте товар назад, — наполягала касирка.
— Дуже розумна, бачу! Я зі свого села приїхала саме за цими покупками! Бери долари! — не здавалася бабуся.
— Бабусю, давайте я вам розміняю, — втрутився хлопець, який стояв у черзі позаду неї.
— Спасибі, синку! Виручив. Давай, міняй, — з полегшенням зітхнула бабуся.
— А по якому курсу міняємо? — з усмішкою запитав хлопець.
— По банківському, звичайно. Зараз перевірю на сайті, — сказала бабуся й дістала свій смартфон.
— Галю! Інтернет з’явився! — раптом закричала Анька з іншої каси.
Черга вибухнула сміхом, а всі, хто спостерігав за цією сценою, з подивом і захопленням проводжали бабусю поглядами.