Відгуляли пишне весілля, гості розійшлися по домівках, а Оксана раптом зрозуміла, що тепер вона в чужій хаті. «Чому я тут? І що мені тепер робити?» — це були перші думки, які прийшли їй у голову. Її охопив сум, і вона не стримала сліз. Ігор, тепер уже її чоловік, помітив це, підійшов, витер їй очі та поцілував.
Але вже за тиждень почалося нове життя, сповнене не лише радощів, а й суперечок. Оксана злилася, коли Ігор кидав брудні шкарпетки під ліжко або не вішав одяг у шафу. Ігор нервував, коли вона не встигала приготувати сніданок, і, сердячись, пив гарячий чай. Він ревнував, коли вона затримувалася після занять в інституті, хоча Оксана пояснювала, що була в бібліотеці. Натомість вона не могла зрозуміти, чому він так довго затримується на роботі. Так почалися щоденні суперечки.
Якщо в медовий місяць усе вирішувалося поцілунком, то тепер цього було недостатньо. Але найбільше Оксану здивувало, коли одного дня Ігор сказав, що відтепер вона повинна носити довгі спідниці й обрізати манікюр.
– Ти ж ніколи раніше про це не говорив! – обурено вигукнула вона.
– А тепер кажу. У нашій родині коротких спідниць не носять, – відповів він твердо.
– А в нашій родині чоловіки дарують квіти, – з притиском відповіла Оксана, натякаючи, що Ігор навіть не згадав про річницю їхнього знайомства.
Суперечки спалахували через дрібниці, і це найбільше бентежило Оксану. Їй здавалося, що Ігор став зовсім іншим. Але найбільші труднощі почалися після народження дитини. Молоді батьки постійно сперечалися, хто має вставати вночі до немовляти, хто заколихує його ввечері та хто цього разу випере пелюшки.
Оксана була виснажена. Вона намагалася догодити чоловікові та його батькам, але почала відчувати, що більше не витримує. Одного дня вона вирішила, що якщо Ігор не почне допомагати, вона повернеться до батьків. Її здивувала його реакція:
– Ну, подумаєш…
Переїхавши до батьків, Оксана вперше за довгий час відчула себе вдома. Батьки підтримували її у всьому й навіть слова докору не сказали. Ігор часто навідувався, щоб побачити дитину, але з Оксаною вони спілкувалися лише стримано. Проте їхні закохані погляди видавали, як сильно вони сумують одне за одним.
Якось Оксана зустріла свою колишню однокласницю, яка була розгубленою та засмученою. Вона зі сльозами розповідала про те, як важко їй живеться з чоловіком, який постійно зникає невідомо де, не приносить додому грошей, і в їхньому домі немає спокою.
Це змусило Оксану по-новому поглянути на своє життя. Вона задумалася: а чому, власне, вона пішла від Ігоря? Через брудні шкарпетки? Хіба це привід? Заколихати дитину – це не так складно, адже Ігор працює й забезпечує родину.
Коли Ігор наступного разу прийшов до неї, вона зі сльозами кинулася йому в обійми:
– Давай будемо разом.
Ігор ніжно обійняв її. За кілька місяців вони переїхали у власну квартиру, і їхнє життя змінилося на краще.
Минуло вже вісім років, і Оксана навіть не може уявити, що тоді вони могли накоїти. Вони були щасливі разом.