### **Несподіване відкриття Наталії Іванівни**
Наталя Іванівна жила одна в мальовничому селі. Два роки тому вона втратила чоловіка, а єдиний син Віктор після служби в армії поїхав до міста – здобувати освіту та будувати кар’єру. Він рідко приїздив, але все змінилося, коли купив машину. Відтоді він став частіше навідуватися, привозячи матері продукти та необхідні речі, хоч вона й намагалася відмовлятися.
Про особисте життя Віктора Наталя знала мало. Він не говорив про свої стосунки, і вона не запитувала. Але одного дня сусідка Віра повідомила їй дещо неочікуване – її син уже давно одружений.
— Олена її звати, – розповідала Віра. – Жінка доросла, трохи пишна, завжди гарно нафарбована. А ти, Наталю, і не знала?
Наталя застигла від несподіванки.
### **Син відкриває правду**
Наступного разу, коли Віктор приїхав, він був не сам. Поруч із ним стояв хлопчик років семи.
— Це Юрчик, мій пасинок, – пояснив він.
За вечерею син нарешті розповів, що рік тому одружився з Оленою. Вона не хотіла знайомитися з його матір’ю через поганий досвід спілкування з попередньою свекрухою.
— Мам, у мене до тебе прохання, – сказав Віктор. – Олена зараз вагітна, а я постійно на роботі. Чи могла б ти доглянути Юрчика влітку?
Наталя погодилася, хоча хлопчик спочатку тримався відсторонено.
### **Літо, що змінило все**
Юрчик не відразу прийняв бабусю, але поступово почав звикати. Він допомагав по господарству, грав із сільськими дітьми, бігав босоніж вулицями. Наталя не тиснула на нього, дозволяючи бути самим собою, і з часом між ними виникла справжня прив’язаність.
У серпні Віктор приїхав із новиною – Олена народила дочку Юлю.
— Бабусю, можна я залишуся з тобою? – запитав Юрчик.
Його бажання розчулило Наталю, але хлопчику потрібно було повертатися до школи в місто. Вона приготувала подарунки для онуки та невістки й чекала на їхній приїзд.
### **Знайомство зі свекрухою**
Коли Олена приїхала забирати сина, її здивувала зміна в Юрчикові.
— Що це за гра в пилюці? – невдоволено запитала вона.
Але хлопчик сміливо відповів:
— Мам, це ж найкраще літо в моєму житті!
Вони залишилися у Наталії на два дні. За цей час Олена зрозуміла, що її страхи щодо свекрухи були марними. Наталя ставилася до неї з теплом, і жінки знайшли спільну мову.
Перед від’їздом Олена подякувала Наталії й щиро зізналася:
— Я дуже люблю Віктора. І тепер бачу, якою прекрасною людиною є його мама. Ми обов’язково будемо приїжджати частіше.
### **Щасливий фінал**
Зрештою сім’я зблизилася. Наталю запросили провести зиму в місті, щоб допомогти з дітьми, і вона з радістю погодилася.
А Віктор і Юрчик були найщасливішими – бо в їхньому домі нарешті панували мир і любов.