### **Одна СМС, що змінила все**
Наталя зупинилася, відклавши прибирання в літній альтанці, коли телефон її чоловіка Дмитра раптом задзвонив. Останнім часом він працював без упину, і після ситної вечері заснув просто на садових гойдалках.
З любов’ю глянувши на нього, Наталя відчула вдячність – чоловік невтомно забезпечував їхню велику родину. Жити й утримувати сім’ю з **дев’яти осіб** було непросто, але вони мали все: просторий триповерховий будинок із мансардою, затишний сад із фруктовими деревами, ягідними кущами, бузком та яскравими клумбами.
Під їхнім дахом мешкали двоє дорослих синів із дружинами, а їхні троє онуків завжди були під наглядом бабусі.
Сини Наталії були розумними, доглянутими, спортивними, проте лінивими. Але поки їхній батько заробляв достатньо, всім вистачало на комфортне життя, і Наталя була щаслива.
### **Секрет, що розбив її світ**
Телефон Дмитра продовжував дзвеніти. Він лежав біля гойдалки, і Наталя машинально глянула на екран.
Повідомлення від контакту з іменем **«Марія»**.
Наталя відкрила його і завмерла.
У тексті були слова кохання й ніжності – такі, які Дмитро не говорив їй **за тридцять років шлюбу**.
Від шоку серце стислося. Але ще більше Наталю вразило те, що вона одразу **зрозуміла**, хто ховається за цим ім’ям.
Це була **Алла**.
Її найближча подруга. Її сусідка.
### **Ніч, що змінила все**
Наталя повільно поклала телефон на місце, не розбудивши чоловіка. Потім механічно повернулася до кухні, домила посуд, прибрала зі столу й вирушила на **горище**, де провела всю ніч без сну.
Наступного ранку, ніби нічого не сталося, вона накрила сніданок для родини, відвела онуків у дитячий садок і лише тоді **почала діяти**.
Вона **зателефонувала Дмитру** й наказала йому негайно повернутися додому.
Далі набрала номер **Алли**.
— **Алло, привіт. Ви вдома?** – спокійним голосом запитала вона.
— **Так, а що сталося?** – з нотками тривоги відповіла сусідка.
— **Зайду на каву, поговоримо. І Сашка нехай теж буде.**
Алла здригнулася.
Наталя знала, що вони будуть удома. І вона знала, що **сказати**.
### **Гірка розплата**
Коли Наталя зайшла до сусідів, на столі вже стояла кава та закуски. Алла намагалася здаватися спокійною, але тримала в руках серветку і нервово її м’яла. Саша, її чоловік, виглядав непроникним.
У кімнату зайшов Дмитро, нічого не розуміючи.
Наталя підійшла до нього й **простягнула руку**:
— **Дай мені телефон.**
— **Навіщо?**
— **Дай, я покажу всім, що в тебе там.**
Дмитро не встиг заперечити – **вона вже тримала телефон у руках** і почала **повільно та голосно** **зачитувати їхнє листування**.
Алла різко зблідла. Саша насупився.
Дмитро кинувся вихопити телефон, але Наталя **подивилася на нього так, що він зупинився**.
— **Ми закінчили, – різко сказала вона, – нашої дружби більше немає.**
Вона глянула в очі Аллі та Саші.
— **І вам раджу не підходити ні до мене, ні до моєї родини. Інакше я влаштую такий скандал, що все село говоритиме тільки про вас.**
Четверо людей мовчки сиділи за квадратним столом, кожен занурений у свої думки.
Першою встала Наталя.
Її **важка хода** луною відбивалася в коридорі.
Вона **не обернулася**.
Удома вона впала на ліжко й гірко заплакала.
Її світ зруйнувався.
І вона вже ніколи не буде **тією самою Наталею**.