### Чоловік пішов 20 років тому, залишивши мене з маленьким сином, але нещодавно він з’явився з дивною вимогою
Двадцять років потому чоловік залишив мене з дитиною на руках і поїхав з міста, не бажаючи платити навіть аліменти. Перші місяці були надзвичайно важкими. Батьки підтримували мене, як могли, але я розуміла, що це не може тривати вічно.
Довелося швидко повернутися до роботи, хоч я й не була до цього готова. Життя змусило мене бути сильною.
Син став моєю найбільшою гордістю та сенсом життя. Тепер він живе за кордоном, керує власним бізнесом, має сім’ю та маленьку дитину.
Але нещодавно моє минуле знову постукало у двері. Колишній чоловік раптово з’явився з вимогою, яка збентежила мене до глибини душі. Я не знаю, як правильно вчинити, і боюся сказати про це синові.
### Зустріч із минулим, яка приголомшила
Минуло два десятиліття, і раптом він знову на моєму порозі — людина, яка колись перевернула моє життя догори дригом. Його несподіване повернення стало для мене ударом.
Ми познайомилися ще в університеті. Наш шлюб був скромним, але сповненим надій. Я вірила, що попереду нас чекає щасливе майбутнє.
Та після народження сина все змінилося. Коли малюкові ще не виповнилося й року, чоловік просто заявив, що втомився від сім’ї, і пішов. Він залишив мене саму, без підтримки, з маленькою дитиною на руках і купою нездійснених мрій.
Спочатку я не могла повірити, що це відбувається зі мною. Я чекала, що він одумається, що хоча б спробує допомагати, але марно. Через кілька місяців я дізналася, що він поїхав за кордон, і відтоді його слід загубився.
Жити було важко. Кожна копійка мала значення, а підтримки з його боку не було зовсім. Але я зібрала всю свою силу в кулак і навчилася справлятися сама.
### Вимога, яка приголомшила мене до глибини душі
Минали роки, і я забула про нього. Син виріс, здобув гарну освіту, побудував успішну кар’єру. Тепер він живе за кордоном і завжди дбає про мене, щоб я ні в чому не мала потреби.
Але кілька місяців тому все змінилося.
Колишній чоловік несподівано з’явився на моєму порозі. Його вигляд мене вразив: він був виснажений, змучений, здавалося, що життя добряче його пошарпало.
Але найбільше мене приголомшили його слова.
— Я маю право на свою частку у квартирі, адже у нас є спільний син, — заявив він без жодного сумніву.
Я не могла повірити в те, що чула.
Мужчина, який пішов від нас 20 років тому, не цікавився долею сина, не допомагав, не підтримував, тепер прийшов із вимогою ділити майно?!
### Як вчинити правильно?
— Давай вирішимо все по-людськи, або доведеться звертатися до суду, — додав він без краплі сорому.
Я дивилася на нього і не знала, що відчувати: гнів, образу чи, можливо, навіть жалість.
Коли він пішов, я довго плакала, мучилася питанням «чому?». А тепер він повернувся, щоб забрати те, що йому не належить.
Я розумію, що можу вигнати його геть і не повертатися до цієї теми. Але водночас мене мучить сумнів: а якщо він справді у скрутному становищі?
Захищати своє право на спокійне життя чи поступитися?
Я боюся розповісти синові про це, бо знаю, як він ставиться до батька.
Можливо, я не повинна нічого пояснювати і просто закрити цю сторінку свого життя назавжди?