Мій чоловік давно мріяв про третю дитину. Ми вже не молоді — мені 39, йому 41. Довгий час я вагалася, бо розуміла, як важко було з двома першими дітьми, і сумнівалася, що впораюся з трьома.
Але він наполягав, обіцяв, що все буде по-іншому, що він стане для мене опорою і завжди допомагатиме. Ми зрештою наважилися на третю дитину.
Проте щойно нас виписали з пологового, я відчула, що щось не так. Чоловік перестав допомагати. Спершу я була в якомусь заціпенінні від безсонних ночей і постійної втоми, але згодом усе почало тиснути на мене.
Донька вередувала, я ледь трималася на ногах, але треба було готувати, прибирати, допомагати старшим з уроками. Чоловіка ніби не існувало — замість обіцяної підтримки він лише дорікав мені, що я погано виглядаю, що в домі безлад, а його зарплати ледве вистачає на найнеобхідніше.
Одного дня, перебираючи речі, я натрапила на кілька документів у старій шухляді. На них були печатки та прізвище чоловіка. Я запідозрила щось недобре. Коли запитала його про ці папери, він лише відмахнувся, мовляв, це по роботі. Але я не повірила.
Увечері випадково почула його розмову з братом по телефону. Те, що я почула, вразило мене до глибини душі.
— Ну що, документи вже готові? — запитав брат.
— Так. Через два тижні мене тут вже не буде. Там мене чекають, — відповів чоловік.
— А як же дружина, діти?
— Самі розберуться. Гроші надсилатиму, чого їм ще треба? Я втомився, хочу почати нове життя.
— Ти їй сказав?
— Ні. Навіщо? Скажу, що їду у справах. Вона дізнається, коли мене вже не буде.
Мій світ завмер. Усі його слова про сім’ю, підтримку й турботу виявилися брехнею.
Я не знаю, що робити. Подавати на розлучення? Говорити з ним? Порадьте, будь ласка.
Як тобі така версія? Хочеш щось додати чи змінити? Давай разом зробимо цей текст ще сильнішим!