Мені 23 роки, і я вже заміжня за Кирилом. Все було б добре, тільки ось ми живемо разом з його матір’ю. І вона мене дуже дратує, не можу більше жити з нею, але поки що з’їхати і жити окремо немає можливості. А справа в тому, що свекруха мене постійно принижує через мого зовнішнього вигляду. Каже мені: — Ти як у такій короткій спідничці нахиляєшся, то все видно. Як тобі не соромно, ти ж все-таки заміжня жінка вже. А коли діти у тебе підуть, що їм за маму червоніти в громадських місцях, тому що всі мужики на неї витріщаються. — А що мені тепер всі спідниці і сукні викинути? І без нічого ходити?
— Ну цього ще не вистачало, ось у мене в шафі купа хорошого одягу. Бери, що хоче і носи на здоров’я. Я дивуюся, та як так можна. Свекруха не стара ще, 55 років. Що вона докопалася до мене із зовнішнім виглядом, я не розумію, тим більше що вся молодь так зараз ходить. Я вже поскаржилася чоловікові, а Кирило мені каже: — Та не звертай уваги, ти ж так одягаєшся тільки для мене, а не для чужих мужиків. А то, що мама каже, вона просто нічого не розуміє в нашій моді. Я так і відповідаю свекрухи, а вона мені: — Ти мені зуби не заговорюй.
Ти тільки робиш вигляд, що для чоловіка намагаєшся, а самій подобається чужі погляди на собі ловити. Після такого я з нею навіть розмовляти не хочу, і бачити її не можу. Тепер щовечора після роботи навіть додому повертатися не хочеться, тому що знаю, що свекруха мене буде з ніг до голови розглядати і головою качати. А потім важко зітхати.