Ця історія трапилася, коли моїй онуці, Віолеті, було п’ять років. Вона мешкає у столиці разом із батьками, а ми з дружиною живемо в іншому місті. Батьки невістки взагалі перебувають за кордоном. Віолета у нас дівчинка незвичайна: з хлопчиками вона справжній шибеник, із дівчатками — щебетуха, а зі сторонніми дорослими поводиться, як дама з вищого світу. На той момент вона ще не вимовляла букву «л». Логопед заспокоював батьків, кажучи, що це вікове і згодом мине.
Це все передісторія. А тепер сама подія, зі слів моєї невістки. Ми з чоловіком вирішили відсвяткувати річницю весілля лише вдвох. Але виникло питання, на кого залишити доньку. Я згадала про одну родичку, з якою підтримую тісний зв’язок. Вона самотня жінка близько п’ятдесяти років.
Ми запропонували їй п’ять тисяч гривень за те, щоб вона побула з нашою донькою чотири години. Родичка погодилася. Привезли Віолету до неї додому. Дочка одразу ввімкнула «леді»: акуратно зняла босоніжки, поклала їх на полицю для взуття і чемно запитала:
— А куди повісити кепку?
— Ой, яка ж ти лапочка! — розчулилася Маргарита Григорівна, забрала кепку і повісила її на гачок.
Віолета пройшла в кімнату і чемно сіла на диван. На додаток до плати за послуги ми залишили родичці ще тисячу гривень, про всяк випадок, якщо дівчинка щось захоче.
— Ви можете спокійно йти. У нас із цією чудовою дівчинкою все буде гаразд, — запевнила нас господиня.
Ми повернулися за донькою близько п’ятої години. Двері нам відкрила сама Віолета, що одразу нас здивувало. Зайшли в квартиру — і перед нами розгорнулася справжня картина: Маргарита Григорівна напівлежить на дивані, з мокрим рушником на голові, поруч стоїть пляшечка корвалолу, а в руках — склянка води.
— Що сталося? — стривожено запитали ми.
— Вона морозиво принесла, а вошку ні! — серйозно відповіла Віолета, показуючи пальчиком на тарілку з морозивом.
— Як ви могли привести до мене вшиву дитину! — ледве вимовила господиня слабким голосом.
— Ложку, Маргарито Григорівно! Вона просила ложку. Просто наша донька ще не вимовляє «л», — пояснили ми.
Господиня широко розплющила очі, а потім голосно засміялася, зрозумівши, що трапився курйоз.