Григорій навіть не міг уявити, що з ним станеться ситуація, схожа на сумнозвісний анекдот про повернення з заробітків. Після кількох місяців тяжкої праці за кордоном він вирішив раніше повернутися додому, не попередивши про це Віру. Хотів влаштувати їй сюрприз. Але виявилося, що сюрприз приготував для себе сам.
Дощ лив як із відра, ніби розділяв біль Григорія, який виявив, що його мрія про щасливе сімейне життя зруйнувалася в одну мить. Ще зовсім недавно вони з Вірою святкували п’ятирічний ювілей подружнього життя. Віра присягалася йому в любові, проводжала на заробітки, ретельно збираючи валізи і навіть зустрічала на вокзалі з посмішкою. Але зараз все це здавалося чужим. Її погляд став байдужим, а в її словах вже не було тієї любові, яку він раніше відчував.
Григорій познайомився з Вірою у парку, коли та читала книгу. Його, простого хлопця, одразу вразила її інтелігентність. Він намагався змінитися заради неї — слухав музику, яка йому не подобалася, читав книжки, хоч і не розумів їх, ходив на спектаклі, хоча цікавився зовсім іншими речами. Він навіть поновив навчання в університеті, щоб не бути нижчим за Віру, яка незабаром мала отримати диплом.
Спочатку їм було нелегко. Обоє вчилися і працювали, знімали маленьку квартиру, рахували кожну копійку. Вони ділилися спільними зусиллями, обираючи дешеві макарони замість листового чаю. Проте, з часом, життя налагодилося. Григорій їздив на заробітки, Віра працювала адміністратором у фітнес-центрі, і вони купили квартиру в іпотеку.
Але Григорій все частіше замислювався про дітей. Та Віра була іншої думки:
– Навіщо нам зараз дитина? У нас іпотека, та й я не готова стати мамою, – відповідала вона.
Григорій розумів, що сперечатися було марно. Однак, здавалося, що щось змінилося в їхньому житті після того, як Віра отримала частку спадщини від батьків, які продали квартиру в місті й переїхали в село. Зрештою, він вирішив зробити їй сюрприз — поїхати за домашнім варенням до будинку батьків Віри.
Однак, приїхавши, він несподівано виявив у будинку Віри іншого чоловіка. Віра, не очікуючи на нього, виглядала здивованою і знервованою.
– Що ти тут робиш? Я не чекала тебе, – сказала вона.
Григорій мовчки зрозумів, що його зрадили. Він не захотів слухати виправдання, лише попросив часу, щоб зібрати свої речі.
– Я не плакатиму через тебе, – голосно крикнула Віра йому услід. – Ти ще пошкодуєш, що втратив мене!
Григорій промок під дощем, але не зупинявся. Він вирішив залишити минуле позаду. У той момент він випадково почув дитячий плач. Дівчинка Вероніка сиділа під деревом, налякана сваркою між батьками. Її мати Олена зазнала від батька насильства, і Григорій вирішив допомогти їм. Він відвіз дівчинку додому до своїх батьків і почав підтримувати їх у важкій ситуації.
З часом Григорій і Олена стали близькими. Він допоміг їй знайти сили для розлучення з чоловіком. Вони одружилися, і тепер у них велика дружна сім’я. У Григорія є син і дві дочки, а Віра, яка колись зрадила його, так і не знайшла щастя. Випадкова зустріч із нею лише нагадала йому про те, як невірний вибір може змінити життя.
– Святе місце порожнім не буває, – колись сказала Віра. І дійсно, життя Григорія підтвердило ці слова. Він отримав справжню любов і щастя, бо заслужив це своїми добрими вчинками і щирістю.