Олександру Василівну в селі всі шанували і трохи боялися. Завжди серйозна і стримана секретарка сільради належала до тих, хто мав залізний характер. Вона була рішучою і вольовою, жодне важливе питання в селі не вирішувалося без її участі. Але одного разу люди помітили, що Олександра стала відстороненою, ходить весь час сумна і задумлива. Ніхто не наважувався розпитувати, щоб не потрапити під шквал її емоцій. Проте одна жінка випадково дізналася від знайомих причину її стану. Виявилося, що єдиний син Олександри Василівни залишає свою сім’ю, покидаючи дружину і маленького синочка.
Олександра майже сама виховувала сина. Олег був дуже розумним, після школи вступив до медичного інституту і зараз є одним із найуспішніших лікарів області. Коли він привів додому Орисю, Олександра була незадоволена вибором сина: навіщо йому така бідна дівчина з села, невже не можна було знайти когось кращого?
Проте Олег не слухав матір і одружився з Орисею. Коли народився онук Івасик, Олександра змінилася — у ньому вона душі не чула, а на невістку більше не нарікала, вдаючи, що не помічає її. Молодята оселилися в новому будинку, який Олександра побудувала спеціально для сина. В селі говорили, що це не просто хата, а справжній палац. І сама Олександра жила у великому двоповерховому будинку. Грошей їй ніколи не бракувало, адже вона багато років працювала за кордоном. Приїжджала раз на рік на зимові свята і знову поверталася на заробітки. Так і прожила все життя майже самотньою, хоча чоловік був живий. Подейкували, що він давно завів нову родину за кордоном, але продовжував підтримувати Олександру і надсилав гроші.
В селі всі дивувалися її витримці й мужності. Її чоловік хоч і пішов з родини, та залишався на зв’язку і допомагав матеріально. І ось, Олег ошелешив матір новиною: «Мамо, я закохався в іншу жінку. Вона тобі точно сподобається — гарна і розумна». Він очікував на підтримку, але Олександра здивувала його відповіддю: «Синку, вона має подобатися тобі, а не мені. Робиш як знаєш, але в будинку залишаться жити Арина і мій онук Івасик. Ти молодий, ще собі заробиш. Твій батько зробив так зі мною і з тобою, але Івасика я не покину».
Олег не міг повірити, що мати не жартує. Він вже обіцяв коханій, що вони житимуть у новому будинку, але тепер це здавалося неможливим через несподіване рішення Олександри. Новина швидко облетіла все село. Люди не вірили, що Олександра справді вигнала рідного сина і залишила величезний будинок бідній невістці, яку раніше не любила.
Однак своє рішення вона не змінила. Тепер її надія і радість — онук. Вона молиться за його щасливу долю, щоб він не повторив помилок свого дідуся і батька. Стосунки між Олександрою та Орисею стали трохи теплішими, і здається, між ними нарешті запанувало порозуміння.