Я далеко не «батько року». Так сталося, що я пішов із сім’ї. Проте регулярно сплачую аліменти та інколи додаю колишній ще грошей понад те, що передбачено законом. По вихідних проводжу час із сином. Місяць тому помітив, що взуття у сина продірявилося, і відразу купив йому нове. Запитав у нього: «А чому мама тобі не купила?» На що п’ятирічний син відповів, що мама не мала грошей, бо нещодавно придбала собі нову сукню. Знаючи свою колишню, я навіть не сумнівався, що це правда.
Але тепер постало питання — що робити далі? Піти поговорити з нею? Це може призвести до тиску з її боку на дитину. Подати до суду? Але чим довести слова сина? А навіть якщо щось і доведу, який буде результат? Є ризик, що її позбавлять батьківських прав, а це означає, що син або житиме зі мною, або потрапить у дитячий будинок. Я не впевнений, що зможу впоратися з дитиною самотужки, а відправити сина в притулок не можу собі дозволити.
Інші варіанти? Дати синові гроші? Це не підходить для дитини п’яти років. Купувати обновки самому? Це можливо, але я не завжди бачу всі його потреби. Я можу оцінити лише те, що помічаю. Що є в нього вдома, в шафі — не знаю. Є ще варіант звернутися до тещі. Вона адекватна, ми зберегли хороші стосунки, і вона дуже любить онука. Можливо, вона підкаже якесь рішення.
Поки що я вирішив спостерігати, на що йдуть мої виплати. Вимагатиму від колишньої звіту у вигляді чеків, а також уважніше придивлятимуся до одягу сина. У разі потреби сам купуватиму йому необхідне. І якщо не вдасться вирішити все самотужки, звернуся до відповідних органів.