Моя дружина пішла з життя кілька років тому. На той момент нашому синові Сашкові було лише чотири роки. Останній рік її життя був надзвичайно важким для нашої сім’ї. Моя мама вирішила забрати Сашка до себе, щоб він не бачив, як страждає його мати. Відтоді минуло п’ять років, і ми з сином живемо удвох. Перший рік був неймовірно важким. Ми обоє дуже сумували за нею. Особливо важко було Сашкові, адже йому не вистачало материнської любові й тепла. На щастя, зараз він ходить до школи, знайшов нових друзів і навіть записався на плавання. А я працюю й намагаюся забезпечувати наш побут. Про особисте життя я навіть не думав, поки не зустрів її.
Це сталося на весіллі мого двоюрідного брата. Молодята все ретельно продумали, і свято було дуже веселим. Там мене на повільний танець запросила одна чарівна дівчина. Ми багато розмовляли після цього, і коли я проводив її додому, ми обмінялися номерами. Наступного дня я не наважився зателефонувати їй. Цілий день у думках повертався до спогадів про дружину: наші щасливі моменти разом, народження сина, як ми чекали на нього. Поділився своїми переживаннями з мамою, і вона сказала, що я повинен зателефонувати. Вона нагадала, що рано чи пізно Сашко створить свою сім’ю, а я залишуся сам.
Коли я вже наважився подзвонити Лаурі, вона сама першою зателефонувала й запросила мене в кіно. Я погодився. Під час нашого побачення я одразу зізнався, що у мене є син. Вона, у свою чергу, розповіла, що була одружена два роки, але шлюб закінчився розлученням, і дітей у неї немає. Так ми почали частіше бачитися. Згодом я познайомив її із Сашком. Вона приходила до нас додому, готувала смачні страви, а іноді залишалася на ніч. Мені було дуже добре прокидатися поруч із коханою жінкою.
Одного дня я запропонував їй переїхати до нас, але вона сказала, що відчуває себе ніяково через присутність мого сина. Проте Сашко дуже добре до неї ставився і ніколи не говорив нічого поганого. Тому я вирішив просто зачекати. За пів року я зробив їй пропозицію. Я все гарно спланував: орендував велике кафе, де ми були лише вдвох, і хотів зробити цей момент для неї особливим. Але коли я запропонував їй стати моєю дружиною, Лаура відмовилася. Вона сказала, що погодиться лише тоді, коли я вирішу питання з сином.
Її слова були для мене шоком. Вона пояснила, що Сашко ніколи не прийме її як матір і завжди сприйматиме як чужу людину. Вона запропонувала, щоб я відправив сина жити до своїх батьків. Лише тоді вона погодиться вийти за мене заміж. Я не знаю, що робити. Сашко — мій син, і я не можу просто відправити його жити до бабусі й дідуся. Але Лаура — моя кохана жінка. Як вона могла запропонувати щось подібне?