Мене не покидає думка про ім’я мого чоловіка. Я дуже його люблю, він для мене справжнє золото. Але ось це ім’я — Устим! Як взагалі можна було так назвати дитину?
Коли ми тільки почали зустрічатися, все було просто. Я друзям казала, що мого коханого звуть Степан, нікому не розповідала, як його звати насправді, і в людних місцях ми майже не бували.
Але після весілля почали виникати всілякі нюанси! На самому святі я ледве пояснила всім, чому його звуть не так, як вони думали. Родичі таки дізналися правду. І це було ще не найгірше…
А от коли будуть у нас діти, що їм по батькові писати? Устимівна? Устимович? Це ж просто якісь пережитки минулого! Можу собі уявити, як з дітьми будуть знущатися однокласники!
Найбільше мене дивує, як батьки мого чоловіка могли ось так назвати єдиного сина. Вони ж і освічені, і розумні люди!
– Мені подобається ім’я мого сина! – сказала якось свекруха. – Устимчик… Я ще в дитинстві знала такого розумного чоловіка. У нього все було на своїх місцях, він був справжнім фахівцем! Як корабель назвеш, так він і попливе. Тому і сина так назвала, щоб йому по життю щастило! І подивись на нього: гарний, спритний!
– І що, в нього не було жодних проблем із ім’ям? – запитала я.
– Та що тобі не так?! Я вперше бачу людину, якій не подобається ім’я іншої людини! У нього ніколи не було проблем: і дівчата були, і друзі, і на роботі все чудово! Тільки ти тепер знайшла причину для хвилювань. Якщо хочеш, можна і дитині ім’я інше дати. У нас у школі був директор, його звали Божен — чудове ім’я!
І ось тоді я зрозуміла, що нормальної думки в цій родині немає. Божен Устимович — це що за комбінація?
Єдине, що залишається — це переконати чоловіка змінити своє ім’я на більш нормальне. Наприклад, на Степана! Але я хвилююся, чи він мене зрозуміє. Як правильно йому про це сказати? Бо я його дуже люблю, але перед людьми це соромно.