Моя подруга вчинила дуже підло, і це після стількох років дружби та всього, що я для неї зробила.
Олеся — моя давня подруга, ми ще зі школи були разом. Усі радощі та труднощі життя ми ділили на двох. Коли в неї не склалося з чоловіком і Олеся вирішила поїхати на заробітки в Чехію, вона попросила мене доглядати її сина. Батьків у неї вже давно не було, а чоловік зовсім не цікавився долею сина.
– Ти ж розумієш, що в мене немає іншого виходу? А на які гроші я дитину годуватиму? Як одягати її? В цій квартирі ремонт давно треба зробити, – казала вона.
Я погодилась. Олеся платила мені 4000 гривень на місяць за догляд за дитиною. Хоча я робила набагато більше — готувала, прибирала, допомагала з уроками, водила в школу і забирала. Але я не вимагала від неї більше, бо вважала її майже сестрою.
Олеся приїжджала рідко — раз чи два на рік, зазвичай на Різдво або Великдень. А коли через 8 років вона приїхала в Україну і побачила, що її син Дмитро називає мене «мама» (хоч йому вже було 15), це її дуже розлютило.
– Ти що, налаштовувала мою дитину проти мене? Чому він тебе мамою називає? – запитала вона.
– Я не знаю, я ж не просила його так казати, – відповіла я.
– Так, звісно. Брала з мене гроші за догляд за дитиною, а тепер ще й хочеш мого сина забрати?! Я не очікувала цього від тебе, – сказала вона, забрала сина і пішла.
Не так давно я пережила важке горе — захворіла свекруха. І це була не проста хвороба, їй потрібна була операція в райцентрі. Як на зло, затримали зарплату, а чоловікових заощаджень не вистачало. Я звернулась за допомогою до Олесі, бо була впевнена, що вона допоможе, тим більше що я багато чого зробила для неї.
Але замість допомоги вона не просто відмовила, а ще й образила мене:
– Я ж тобі ці роки платила, тобі що мало? Я не збираюсь фінансувати твої проблеми! То твоя свекруха, і це твої проблеми.
На щастя, нам дали кредит у банку, і ми змогли оплатити лікування свекрусі.
Через місяць несподівано прийшла Олеся і сказала, що знову їде в Чехію, щоб оплатити навчання сину і зібрати гроші на квартиру. І знову попросила, щоб я доглядала за її сином. Я відмовилася, хоча і люблю Діму, як свого сина. Мені дуже боляче і образливо, що Олеся так зі мною вчинила. Тому тепер нехай вирішує свої проблеми самостійно.
Як би ви вчинили на моєму місці? Хто з нас не правий?