Олена була в купі поїзда як раптом почула як хтось скрикнув її. Повернула вона голову і завмерла в несподіванці.

Advertisements

— Олена! — Вигукнув чоловік, зупинившись у дверях купе, як укопаний. Сорокап’ятирічна жінка різко повернула голову і широко розплющила очі. – Ти? — не повірила вона своїм очам. -Скільки ми не бачилися? – тихо спитав Михайло, зачиняючи за собою двері. -Більше двадцяти років… -Я дуже радий тебе бачити, — сказав він, намагаючись зазирнути в її великі карі очі . Вона була така жіночна, неприступна і гарна, як і в день їхнього знайомства. Олена мовчки посміхнулася і відвернулася до вікна. Розмовляти з ним їй зовсім не хотілося. Вони познайомилися у лікарні, де він працював лікарем, а вона була інтерном. Вони одразу закохалися одне в одного і жили собі щасливо. Але в один період чоловік став поводитися відсторонено.

Тоді найкраща подруга Олени, Катя, зізналася, що бачила його з іншого. Олена дуже тяжко перенесла зраду і поїхала з міста. Там вийшла заміж та нар одила сина. Щоправда, чоловіка вона не любила. Михайло не міг не скористатися нагодою і все їй не розповісти. -Олен, я зараз тобі все розповім, тільки не перебивай. У той період я поводився відсторонено, тому що твоя подруга Катя сказала мені, що в тебе інший. А потім ти раптово поїхала, і я не міг знайти тебе. Катя приїхала до мене, коли я був п’яний і залишилася на ніч. Пізніше вона заявила, що вагітна від мене. Довелося одружитися з нею. Але дитину вона нібито втратила. Терпіти далі я її не став, і ми роз лучилися.

Тоді зі злості вона зізналася, що збрехала мені і тобі. Вона ніколи не була тобі подругою. – Чому все відбувається саме зараз, коли я на межі розлучення? — Зі сльозами на очах запитала Лена. -Ти заміжня? – раптом спитав Михайло. Йому одразу стало зрозуміло, що вона не щаслива у шлюбі. Але Олена чітко дала зрозуміти, що їм немає сенсу відновлювати стосунки. Так і роз училися. Через місяць Олена розлучилася з чоловіком і з того часу її життя почало втрачати всякий сенс. Якось хтось постукав у двері. Олена нео хоче встав а і, навіть не дивлячись у вічко, відчинила двері. — Михайле? Як ти… — здивувалася жінка, побачивши на сходовій клітці його. — Ми живемо лише один раз. І я не хочу все життя шкодувати про те, чого не зробив. А потім він лишився з нею до кінця своїх днів.

Advertisements