У мого сина з дружиною двоє дітей, обидва хлопчики, трьох і п’яти років. Син з родиною живуть окремо від мене. Він працює, а дружина в декреті. Так от, невістка весь час скаржиться, що нічого не встигає. Не встигає ні прибирати, ні готувати, ні робити справи у дворі. У них приватний будинок, так що там справ повно. Тим часом син працює на кількох роботах, у нього є одна основна робота і кілька підробітків; коли треба — готує їсти, сам робить усі справи у дворі, ще й встигає з дітьми провести час, щоб дружина встигла трошки відпочити. Коли мене просять, я теж нянчусь з дітьми, але сама у їх життя не лізу. Але нещодавно у мене були справи в районі, де вони живуть.
Я незаплановано закінчила свої справи раніше, вирішила зайти до них в гості. Kак раз допоможу невістці, посиджу з дітьми, а вона звільниться і до наступаючого свята доробить деякі справи. Подруга каже: «Дуже похвально, що вирішила допомогти невістці». А я їй відповідаю, що було б краще, якщо б я не поїхала. Вона здивовано запитує чому — а я пояснюю. Раніше я завжди бувала у них вдень, після обіду або ввечері. Тоді невістка скаржилася, що їй не вистачає часу на справи, і я вірила. А в той день я зайшла до них вранці, було приблизно 11 годин, а невістка до тих пір спала. Чоловік давно на роботі, діти бігають босі і голодні, а вона спить. Коли вона відчиняла мені двері, була в халаті, каже — ще не одягнена, прокинулася від дзвінка у двері.
Я пройшлася по будинку. На кухні — суцільний бардак: брудний посуд, порожній холодильник, немає ні їжі, ні продуктів, чим будуть снідати діти — я й гадки не маю. А вона спить, але ниє, що нічого не встигає. Звичайно, хто б сумнівався. Я от думаю. Якщо б я не пішла до них і не розбудила її, до котрої вона збиралася лежати в ліжку? Я трохи посиділа з онуками, потім повернулася додому. І зараз я не знаю, розповісти синові про це, чи ні. Я не хочу посв арити їх, але також не можу допустити, щоб вона брехала синові. Вона будує з себе жертву, мовляв, бідна, нічого не встигає.