Я поїхала на заробітки до Італії 16 років тому і вже 10 років живу з італійцем на ім’я Маріо. Хоча ми не офіційно одружені, але мешкаємо разом. Маріо дуже любить їздити зі мною в Україну, і цього разу він також приєднався. У мене є єдина дочка, яка вийшла заміж 10 років тому. Тоді я вже трохи заробила і вирішила подарувати молодим квартиру на весілля. Мої свати спочатку зраділи, але коли дізналися, що квартира не нова, вони навіть обурилися, мовляв, я могла б зробити більше. Але на нову квартиру грошей не вистачало, а я знала, що в новобудові ще й на ремонт доведеться витратитися. Ця квартира була готова до проживання, і мені це здавалося цілком прийнятним.
У нас часто витрачають величезні суми на ремонти, а в Італії люди живуть у старих будинках з меблями, які залишили їм батьки, і ніхто не скаржиться. Ми з Маріо приїхали наприкінці грудня. На святвечір дочка поїхала до свекра і запросила нас із собою. Ми погодилися, але тепер шкодуємо. У гостях у сватів я прийшла не одна, а з Маріо. Замість того щоб подякувати мені за все, батьки мого зятя почали дорікати, що я дбаю тільки про себе і що дітям мало допомогла. Маріо не все зрозумів, але суть розмови уловив, і йому це теж не сподобалося. Якщо чесно, мені також було неприємно.
А сват за 10 років нічим нашим дітям не допоміг. Хоча свекруха намагається допомагати моїй дочці з онуками, адже вона рідна бабуся. Мого свата дуже хвилює будинок, який я збудувала для себе. У мене дійсно є хороша нова хата, в якій я планую жити, коли повернуся. Я не знаю, як складеться моє життя з Маріо, тому готуюся до старості. А сват вважає, що я повинна впустити в свій дім дочку, зятя та онуків, бо у них тісно в старій квартирі, а мій будинок пустує. Я прямо сказала свату, свекрусі, дочці та зятю, щоб не зазіхали на моє майно. Я дала стільки, скільки вважала за потрібне. Якщо треба більше, нехай самі заробляють. Мені потрібно думати про себе.