— Мила, ти не можеш поїхати зі мною на дачу? Голова щось паморочиться, боюся впасти, а поряд нікого не буде, щоб допомогти… — дзвонила свекруха Ганні слабким і жалісним голосом.
— Люба, приїжджай, допоможи мені з прибиранням, — додавала вона чи не кожних вихідних. Ганна завжди погоджувалася, бо була доброю і не могла відмовити. І ось знову задзвонив телефон. На екрані з’явився знайомий номер.
— Радість моя, не забудь зайти в аптеку й узяти ліки, — тихо прошепотіла свекруха.
— Обов’язково, мамо, — відповіла Ганна.
Та раптом свекруха допустила помилку. Думаючи, що натиснула на завершення дзвінка, вона звернулася до подруги вже бадьорим голосом:
— Ну, як тобі моя акторська гра? Класно я граю на почуттях цієї безмозкої курки?
— Перший претендент на “Оскар” за найкращу жіночу роль! — розсміялася подруга.
Ганна застигла на місці від шоку. Свекруха, яка здавалася такою ласкавою і турботливою, виявилася лицемірною людиною. Вона вимкнула телефон, ледь дісталася додому і впала на диван, не стримуючи сліз. Її не так ображало, що її використовували, як те, що вона не змогла розгледіти істинну натуру свекрухи за маскою добродушності.
Того ж вечора вона все розповіла чоловікові. Його реакція здивувала Ганну — він лише спокійно відповів:
— Це ж мама.
Ганна збентежено дивилася на нього. Невже він знав про ці ігри своєї матері? Вона була занадто засмучена, щоб з’ясовувати стосунки, і вирішила залишити це на потім.
Наступного разу, коли свекруха зателефонувала, Ганна вже була готова:
— Ідіть за своїм “Оскаром”, люба свекрухо. А ліки собі купіть самі.
Свекруха була в люті, що хтось насмілився зірвати з неї маску. Почався скандал. Як завжди, свекруха поставила перед сином ультиматум: “або я, або вона”. Син, звичайно ж, вибрав матір.
Ганна не могла стримати радості через розлучення. Вона розуміла, що сама, з її м’яким характером, ніколи б не наважилася на такий крок. Але тепер, оглядаючись назад, вона не могла зрозуміти, чому дозволяла цій “солодкій парочці” так довго маніпулювати нею.