Сервіс, де Костянтин працював таксистом, переживав нелегкі часи. Керівництво стояло перед вибором: або звільнити кількох працівників, або скоротити робочі години для всіх. Щоб уникнути звільнень і не образити нікого, обрали другий варіант.
Костя, щоб не позбавляти родину звичних радощів життя, вирішив знайти підробіток. Він швидко здружився з іншими таксистами, які чекали пасажирів на вокзалах, і почав працювати практично цілодобово. У нього майже не було вільного часу, але він знав, що робить це заради своєї сім’ї.
Одного разу він підвозив пару, яка стала причиною його важких роздумів на весь день. У машину сіли молодий чоловік — високий брюнет із блакитними очима, та дівчина зі світло-русявим волоссям і чарівною усмішкою. Спершу Костя подумав, що вони виглядають як ідеальна пара, але їхня розмова змусила його засумніватися.
З розмови стало зрозуміло, що дівчина зраджувала своєму чоловікові, а вони їхали до квартири її супутника. Вона була впевнена, що чоловік нічого не дізнається. Це змусило Костю замислитися: він уже два місяці майже не бував удома, весь час проводячи на роботі. Що, як і його дружина, Саша, приховує щось від нього? Він почав згадувати, як останнім часом вона стала більше фарбуватися, укладати волосся. “Для кого вона це робить, якщо мене майже немає вдома?” — подумав Костя.
Виконавши замовлення, він вирішив не продовжувати зміну і вперше за два місяці повернувся додому раніше.
— Ого, милий, ти чому так рано? — запитала дружина, витираючи руки рушником.
— Просто вирішив повернутися. А ти чого здивувалася?
Костя був налаштований рішуче:
— Нам треба серйозно поговорити.
— Що трапилося? Щось не так на роботі? — схвильовано запитала Саша.
Тут він висловив усі свої сумніви, навіть додав, що їхній 17-річний син, Гриша, якось сказав, що мама одного разу повернулася додому пізніше звичайного.
— Ти що, ревнуєш? — запитала Саша з легкою усмішкою. — Ти хіба не помітив, що я останнім часом намагаюся виглядати краще?
— Помітив, — відповів Костя похмуро.
— Усе це я роблю для тебе, — сказала вона, поклавши руку на його долоню. — Мені хочеться бути красивою для тебе, навіть якщо ти так рідко буваєш вдома. А того разу я запізнилася, бо заносила подарунок подрузі на день народження. Я ж казала тобі про це, але ти не зміг піти зі мною. Тому я швидко вручила подарунок і повернулася додому.
Костя відчув сором за свої думки. Він зрозумів, як сильно втомлюється і Саша, працюючи вихователькою в дитячому садку. Це справді нелегка робота.
— Може, ти залишиш цей підробіток? — запитала дружина, і її очі наповнилися сльозами. — Я хвилююся за тебе. Ми впораємося, поживемо скромніше.
— Домовимося так: я спершу візьму собі один вихідний день на тиждень і перестану їздити по районах. А далі подивимося. Добре?
Костя раптом усвідомив, що немає сенсу перейматися чужими зрадами, адже в їхній родині все базується на коханні, довірі та підтримці. Того вечора вони сіли за сімейну вечерю, яка розпочалася з гордого читання твору їхньої маленької доньки Лізи. Вона отримала за нього найвищу оцінку і похвалу від учительки.