Свекрусі більше не подобалась її квартира в центрі міста, вона скаржилась, що неможливо відкрити вікна, дуже шумно, а повітря забруднене, тому в квартирі дуже спекотно. Чоловік нагадав їй, що у них є кондиціонер, і якщо його включити, буде не так жарко. Але вона не погоджувалась, відповідаючи:
– Ні, це те саме повітря. Мені потрібно переїхати. Ось подруга розповідала, що її діти купили їй заміський будинок. Вона живе, насолоджується чистим повітрям і співом птахів. А ти мені купи, я ж у тебе одна.
Ми з чоловіком мали заощадження, і свекруха добре про це знала. Однак ми планували використати ці гроші для доньки, яка незабаром виходить заміж. Ми хотіли допомогти їм з початковим внеском на квартиру. Свою іпотеку ми тільки нещодавно погасили і хотіли допомогти їм з цим питанням. А свекруха, в свою чергу, хотіла, щоб ми витратили ці гроші на купівлю їй заміського будинку.
– Нехай молодь переїде до мене, а за ці гроші купіть мені будинок. Я ще здорова, мені не потрібно турбуватись. Можете навіть не приїжджати.
Після довгих вагань ми з чоловіком погодились. Але наших заощаджень не вистачило, і ми були змушені взяти кредит. Будинок, що ми купили, був у поганому стані, тому ми зробили там ремонт. Після завершення ремонту допомогли свекрусі з переїздом, найняли кілька машин. Загалом витратили значну суму. Тепер ми повинні виплачувати іпотеку по 20 000 щомісяця протягом 10 років. Добре, що донька з чоловіком були задоволені, бо їхня робота була зовсім поруч. І свекруха була рада, ми також тішились, що все завершилось.
Але через деякий час вона почала скаржитись, що їй нудно в заміському будинку, вона вже не витримує і божеволіє, а ми її не відвідуємо. Вона наполягала, щоб ми повернули її до квартири. Донька була ображена на бабусю. Вона ледве не залишилась без житла:
– Я ж не обіцяла переписати квартиру. Нехай вони переїдуть, а я повернуся до свого житла.
– Ми не можемо туди переїхати, – відповіла донька. – До роботи три години добиратись.
В результаті вони були змушені винаймати квартиру, а ми з чоловіком продовжуємо виплачувати іпотеку за заміський будинок. І тепер вже не ясно, чи зможемо ми його продати. Найбільше прикро, що свекруха не відчуває провини і вважає свої вимоги нормальними. І, на додачу, вона знову заявляє, що їй душно в місті і вона потребує тиші та спокою, і хоче на літо переїхати ближче до природи.