Вадим був удома, коли в двері постукав Антон. Як тільки Вадим відчинив, незнайомець одразу сказав:
— Ми відпочивали в санаторії з вашою дружиною.
Вадим миттєво насторожився і різко перепитав:
— Що ти зараз сказав?!
Антон спробував пояснити:
— Я, мабуть, неправильно висловився. Ми були в одному санаторії, але жили в різних кімнатах.
Але це лише більше розлютило Вадима. Він схопив Антона за груди, затягнув до будинку і, піднявши кулак, погрозив:
— Ну, кажи, сволото, що у тебе було з нею?
Антон, намагаючись зберігати спокій, відповів:
— Послухайте мене до кінця. Будь ласка, не перебивайте. Ви мене лякаєте!
— Ти ще не все сказав?! — Вадим скривився і показав йому свій кулак. — Ну, викладай, а потім я з тебе зроблю відбивну!
Антон продовжував зберігати витримку:
— Не робіть таке сердите обличчя, нічого поганого не сталося!
— Нічого поганого?! Ти хворий? Може, мені тебе ще й поцілувати? — Вадим був розлючений до межі.
— Ні, ні! Навпаки, це я маю вас поцілувати, — раптом випалив Антон.
Вадим здивовано витріщив очі:
— Що ти таке верзеш? Я вже не можу стриматися, у мене кулаки сверблять! Говори швидко, що сталося з моєю дружиною?!
Антон простягнув Вадиму паперовий пакет і сказав:
— Візьміть, тут не все, решту принесу пізніше.
Вадим, усе ще нічого не розуміючи, недовірливо запитав:
— Ти що, вирішив відкупитися, гад?
— Та ні, перестаньте мене перебивати! Дайте мені пояснити, — сказав Антон і дістав з кишені кілька фотографій.
Він показав Вадиму першу світлину:
— Ось, бачите, це моя сім’я.
— Сім’я? То ти вирішив покинути їх? Безсовісний!
— Ні! Подивіться уважно. Ось моя дочка в інвалідному візку, — відповів Антон.
— Що, стало важко — вирішив позбутися її? — Вадим не міг заспокоїтися.
— Та ні, ви все неправильно зрозуміли! Подивіться на іншу фотографію, — Антон показав ще одну. — Тут моя дочка вже стоїть на ногах. І все це завдяки вашій дружині!
Вадим здивовано подивився на нього, і Антон продовжив пояснювати:
— Ми гуляли санаторієм, і ваша дружина побачила нашу доньку у візку. Вона запропонувала допомогу, сказала, що чоловік має кошти і що порадиться з вами. Потім вона допомогла оплатити операцію для нашої донечки.
Вадим на кілька секунд застиг, обдумуючи почуте. Він зрозумів, що його дружина витратила мільйон гривень на лікування дитини.
Антон знову простягнув гроші:
— Тут 200 тисяч. Я поверну всю суму до останньої копійки.
Вадим подивився на нього і з легким усміхом сказав:
— Ти що, знецінюєш вчинок моєї дружини? Сховай ці гроші і витрать їх на свою доньку. Я б зробив те саме. Обіцяй, що на вихідних приїдеш до нас у гості й подякуєш моїй дружині. Вона заслуговує на це.
Антон схилив голову на знак вдячності й пообіцяв виконати прохання.