Ми недавно закінчили будівництво та запросили всіх рідних родичів на новосілля. Моя свекруха теж була в нас; вона привітала та простягла моєму чоловікові банківську картку. Побачивши це, сестри мого чоловіка дуже здивувалися. Їм це не сподобалося, вони обу рилися. Але моя свекруха мала свої причини: вона за все своє життя дотримується принципу “добром за добро”. Нещодавно моя старша попелиця вмовила свою матір продати свій будинок і гроші віддати їй, мовляв, у них фінансові nроблеми, і сказала, що мати може жити з ними. Свекруха не відмовила і продала свій будинок, але старша дочка взяла гроші та виставила її із квартири.
Моя свекруха вирішила поїхати до молодшої дочки, але вона теж не прийняла своєї матері, не пустила її навіть на поріг. Бідолашна жінка залишилася без житла. Коли дівчатка були маленькими, вона намагалася робити все, щоб вони нічого не потребували, і тепер вони не хочуть бачити свою матір, її виставили зі свого будинку. П’ять років тому, коли ми одружилися, моя свекруха погано прийняла мене: дочки налаштовували її проти мене, ми не ладнали один з одним. Я була змушена взяти дитину та їхати до моїх батьків. Але тепер минуло багато часу, я не тримаю зла.
Вона зателефонувала моєму чоловікові, в сльо зах розповіла, що залишилася на вулиці: дочки вигнали її, і тепер їй ніде жити. Він помчав за нею, і привіз її до нас. Коли вона увійшла до будинку, обійняла мене, перепросила — і ми поми рилися. Вона мені розповіла, як з нею вчинили доньки. Мені стало шкода її. Вона попросила сина знайти для неї житло, але я наполягла, щоб вона залишилася жити з нами. Моя свекруха зізналася, що дуже помилялася у своїх дочках і шкодує, що колись мене не любила. Я її дуже поважаю, вона мати мого чоловіка, до того ж вона дуже добра і хороша жінка.