Я заміжня, у мене счастливая сім’я: діти та люблячий чоловік. Але у мене є сестра, якій не щастить у заміжжі. В дуже юному віці моя сестра закохалася в одруженого чоловіка і завела з ним стосунки. Той чоловік був з іншого міста, з сестрою вони зустрічалися тільки тоді, коли він був у відрядженні в нашому місті. Незважаючи на мої вмовляння, сестра продовжувала зустрічатися з цим чоловіком. Після багатьох років відносин моя сестра заваrітніла, а дізнавшись про це, її чоловік зник, давши брехливі обіцянки. Після народження малюка ми помітили, что моя сестра його не особливо любить.
Вона хотіла вийти з дому на роботу, але їй було соромно залишати дитину на мене, або на маму. Вона вела себе агресивніше від думки, що їй вже 30 років, але ніхто не робить їй пропозиції. Вона ревнувала мене до моєї сім’ї. У мене був чоловік, діти, у мене все було добре, а у неї ні. Однак моя сестра все-таки залишила дитину з моєю матір’ю і двічі виходила заміж. Але обидва шлюби виявилися невдалими. Перший жив виключно за рахунок роботи сестри, а другий міг тільки пити і бити сестру. Час минав, але моя сестра так і не знаходила свою половину.
І ось вона зустріла чоловіка, якого вважала єдиним, з ким їй належало прожити решту життя. І ось вони одружені. Чоловік не був таким добрим ангелом, яким прикидався. Він также був одружений і мав двох дітей від колишнього шлюбу. Діти були вже дорослі, молоді. Моя сестра була у них просто домробітницею. Прибирання, готування, прання, прасування, догляд за садом. Вона не встигала працювати, заробляти гроші, повністю залежала від чоловіка. Ніхто не оцінював її праці. На питання, чи щаслива вона тепер маючи чоловіка, вона відповіла так, але з дуже сумним обличчям. Але кому — кому, а мені вона брехати не може, адже щастя не тільки у шлюбі.