Ми з чоловіком шукали квартиру поблизу роботи, і тут сестра свекрухи запропонувала нам свій варіант. У неї була вільна двокімнатна квартира в тому районі, де ми шукали житло, бо попередні мешканці нещодавно з’їхали. Вона запропонувала винаймати квартиру за нижчою ціною, ніж середня в цьому районі, що здавалося привабливою пропозицією.
Я завжди намагалася триматися подалі від родичів чоловіка, особливо від свекрухи. Вона часто порушувала особисті теми в присутності інших, змушуючи мене відчувати себе ніяково. Її сестра була не краща, хоч і менш галаслива. Вона попередила нас, що в квартирі після попередніх мешканців залишився невеликий безлад, але додала, що ми, молоді, швидко з ним впораємося.
Ми вирішили не гаяти часу й переїхати. Однак те, що вона назвала “невеликим безладом”, виявилося справжнім хаосом. Ми провели чотири дні, прибираючи квартиру: підлоги були забруднені, стіни кухні заляпані, духовку довелося чистити кілька годин, а у ванній кімнаті ми провели цілий день, відмиваючи все. Всі речі, що залишилися від сестри свекрухи, ми склали в другу кімнату, оскільки не мали більше сил розбирати їх.
А наступного ранку хтось відчинив двері квартири й почав ходити по ній. Ми з чоловіком злякалися, думаючи, що це злодії. Виявилося, що це сестра свекрухи прийшла забрати свої речі, навіть не попередивши нас.
Через кілька днів, коли чоловік був на роботі, я знову взялася за прибирання. Поставивши навушники, я слухала музику і мила підлогу. Раптом хтось торкнувся мого плеча — це була знову вона. Я мало не отримала серцевий напад. Вона заявила: “Я тебе кликала, а ти не чуєш. Це ж моя квартира, коли хочу — тоді й приходжу”.
Це була остання крапля. Через три дні ми з чоловіком з’їхали з цієї квартири. Єдине, що залишилося, — жаль за витрачений на прибирання час.