Склалося так, що у нас народився здоровий хлопчик, але коли його ровесники почали робити перші кроки, ми все ще водили нашого сина до лікарів. Їм не вдалося встановити точну причину чи знайти спосіб лікування, але говорили про те, що проблема криється в суглобах, через що йому важко та боляче рухати ногами. Лікарі відкинули діагноз церебрального паралічу, хоча багато знайомих саме про це й говорили. Однак, чіткого діагнозу лікарі не змогли поставити. Єдине, що нам порадили, — це регулярні процедури у фізіотерапевта. Відтоді ми їздимо на процедури чотири рази на тиждень.
Одного вечора, після чергового сеансу фізіотерапії, ми з сином поверталися додому автобусом. Була година пік, і в транспорті зібралося багато людей. Спочатку ми з сином сиділи, але коли до автобуса зайшла вагітна жінка, я поступилася їй місцем. На одній зі зупинок увійшла старенька бабуся з великим пакетом, ледве пересуваючи ноги. Мій син, недовго думаючи, підвівся і запропонував їй своє місце. Зрозуміло, для нього це означало ще кілька зупинок дискомфорту та болю, але він все одно пішов на цей жест доброти.
Бабуся подякувала йому, але її уважний погляд, спрямований на ноги сина, і шепотіння мене трохи налякали — я не знала, чого очікувати. Коли вона виходила, звернулася до нас із несподіваною пропозицією: “Синку, — сказала вона, погладжуючи його ноги, — я дам твоїй мамі лікувальні трави. Тобі потрібно пити чай з них щоранку.” Вона передала мені пакетик з різними травами і додала: “Це для закріплення.”
Я не знала, як реагувати, але вирішила спробувати. Дивним чином, з кожним днем ноги сина боліли все менше, і врешті-решт біль зник зовсім! Тепер він абсолютно здоровий і навіть попросив записати його на гурток танців. Це було як справжнє диво!