– Дмитре, ти скоро приїдеш? – спитала Галя, зателефонувавши чоловікові на роботу.
– Скоро. Вже майже закінчив, – відповів він.
– Давай не затримуйся, у нас серйозна розмова, – раптом сказала дружина.
– Щось трапилося? – занепокоївся Дмитро.
– Ще не сталося, але треба поговорити, – Галя звучала схвильовано, проте, схоже, великої біди не було.
Через п’ятнадцять хвилин Дмитро вже заходив у квартиру.
– Що трапилося? – обережно спитав він.
– Переодягайся, мий руки. Нічого не кидайся рятувати, – сказала Галя, поцілувавши чоловіка й підштовхнувши його до ванної.
Невдовзі він вийшов у вітальню, готовий до розмови.
– Ідемо, – Галя повела його до кімнати дочки.
Майя сиділа на дивані з почервонілими від сліз очима.
– Що сталося? – спокійно запитав Дмитро.
– У доньки спитай, – відрізала Галя, – розкажи татові, що надумала!
Майя мовчала, відвернувшись до вікна.
– Так, дівчата, – Дмитро рішуче хлопнув по столу. – Розповідайте мені спокійно, або розбирайтеся самі, а я йду відпочивати!
– Ми заміж зібралися, – із сарказмом сказала Галя.
– За кого, якщо не секрет? – здивувався Дмитро.
Галя продовжила пояснювати, оскільки Майя вперто мовчала:
– Олег Микитенко. Він заходив часто останнім часом.
– Так, зрозуміло, – кивнув Дмитро, звернувшись до Майї:
– І що ти надумала?
– Ми з Олегом любимо одне одного, і хочемо одружитися! – нарешті сказала Майя.
– І як ви плануєте жити? На які кошти? – спокійно спитав Дмитро.
– Це не важливо! Головне – наше кохання! – вигукнула дочка.
– Майє, тобі вісімнадцять, а ти говориш, як дитина, – спокійно відповів батько. – Жити треба десь, їсти щодня. Ніхто не проти Олега, нехай приходить, познайомимося з його батьками. Поспішати нема куди. Правильно, Галя?
– Правильно, – погодилася Галя. – Але є одна річ… Їм є куди поспішати.
– Що ти маєш на увазі? – насторожився Дмитро.
– У нас буде дитина, – тихо сказала Майя.
– І що ви збираєтесь робити? – запитав Дмитро.
– Одружитися й народжувати, – відповіла дочка, – не треба мене відмовляти!
– Ніхто не відмовлятиме, – Дмитро зітхнув. – Батьки Олега знають?
– Ми домовилися, що кожен сьогодні поговорить із своїми.
– Гаразд, коли він зателефонує, скажеш. А тепер дай мені повечеряти.
Після вечері прийшла звістка від Олега: його батьки категорично проти шлюбу й дитини. Через п’ятнадцять хвилин Майя принесла телефон:
– Мама Олега хоче поговорити з кимось із вас.
Галя попросила Дмитра взяти слухавку.
– Алло, це Дмитро Сергійович, тато Майї.
– Лариса, мама Олега. Наш син сказав, що вони з вашою дочкою зустрічаються і мають плани. Ми категорично проти цих планів. Нашому синові треба вчитися, і дитина не входить у наші плани.
– У наші плани теж не входило поспішне весілля. Але ж у Майї буде дитина від вашого сина. Що робити?
– Це ваші проблеми, Дмитре Сергійовичу. Ми впевнені, що це не дитина Олега. І навіть якщо так, він не одружуватиметься. Нехай ваша дочка робить, що хоче. Усього доброго. – Лариса повісила слухавку.
– Ви чули? – запитав Дмитро, поглянувши на Галя й Майю. – Народжувати будемо. Дитина не винна. Підтримуємо, але розраховувати треба на себе.
Пізніше того вечора прийшов Олег.
– Ти прийшов за мною? – зраділа Майя.
– Так, приїхав забрати. Ми повнолітні, тож винаймемо квартиру.
– І на які кошти? – запитав Дмитро.
– Я трохи підкопив. Веду блог, маю підписників, заробляю гроші. Нам вистачить на оренду і їжу.
– Непогано, – усміхнувся Дмитро, – Але на ніч не підете. Ти залишишся тут. Потім вирішимо. Тепер умови: перше – намагайтеся примиритися з батьками Олега. Друге – навчання не кидайте. Ми допоможемо, але працювати за вас не будемо. Згодні?
– Згодні, – відповіли обоє.
Пізніше, на кухні, Галя запитала Дмитра:
– Як це ти так різко змінив ставлення до Олега?
– Після розмови з його матір’ю мене аж трясло, але коли він прийшов сюди, зрозумів – він справжній чоловік. За такого можна й дочку заміж віддати!