Аліна вже стояла на порозі, коли сестра вибігла з ванни.
– Алінко, ти вже йдеш на роботу? – запитала Оксана.
– Так, – коротко відповіла Аліна. – А що сталося?
– Ой, слухай, я тут учора взяла твої бежеві туфлі на шпильці. Ну знаєш, ті самі… – почала сестра.
Аліна лише закотила очі. Знову Оксана з її звичними «позич-поверну».
– І що з ними сталося? – спитала Аліна, вже відчуваючи неприємності.
– Та нічого страшного! – швидко відповіла Оксана. – Просто каблук трохи хитається. Але я все виправлю, чесне слово! Ти не гнівайся, добре?
Аліна гнівалася. Ще й як! Але що тут зробиш? Мати все одно стане на бік молодшої сестри. «Оксанка ненароком», «Оксанка ще дитина», «Оксанка виправиться». Як же це набридло!
– Добре, – буркнула вона. – Потім розберемося.
– Дівчатка, ви там що, сваритеся? – долинув голос матері з кухні. – Що сталося?
– Нічого, – швидко відмахнулась Аліна. – Все нормально.
Не чекаючи на подальші питання, вона вийшла з квартири. У під’їзді пахло вогкістю та котами. Аліна скривилася. Як це їй набридло! У Максима в під’їзді завжди чисто, пахне свіжістю, бо сусідка з першого поверху щоранку миє підлогу з хвойним ароматизатором.
При думці про Максима на душі у Аліни потепліло. Рік тому вона навіть уявити не могла, що матиме коханого чоловіка, до якого іноді поспішатиме ввечері після роботи, прокидатиметься в його обіймах і буде щоранку разом пити каву перед тим, як кожен піде на свою роботу.
«Цікаво, він пам’ятає, що сьогодні я залишаюся у нього на ніч?» – подумала вона, крокуючи до зупинки.
Телефон знову задзвонив, і на екрані з’явилося повідомлення від Максима:
– Доброго ранку, сонечко! Як спалося? Не забудь, що сьогодні в нас важливий вечір!
Аліна посміхнулася. Він пам’ятає! Вони познайомилися рік тому, і вона одразу зрозуміла, що це її доля.
– Привіт! Без тебе завжди сумно. Чекаю не дочекаюся вечора! – написала вона у відповідь.
– Чому така щаслива? – запитала сусідка тітка Валя, яка вигулювала свого песика. – Сяєш прямо!
– Та так, – зніяковіла Аліна. – Просто гарний настрій.
– Ну-ну, – підморгнула сусідка. – Знаємо ці «хороші настрої». Максим твій коли вже пропозицію зробить?
Аліна зашарілася.
– Ой, тітко Валю, ну що ви таке кажете?
– А що? Рік уже разом. Пора б і весілля подумати, – продовжила тітка Валя.
Аліна кивала, майже не слухаючи. Вона теж іноді хотіла б натякнути Максимові на це, але боялася налякати його або видатися занадто наполегливою.
– Нічого, – подумала вона. – Все прийде свого часу. Головне, що ми любимо один одного.
Після роботи Аліна поспішила до Максима. Вона підіймалася сходами, швидко перестрибуючи через одну. На четвертому поверсі зустріла його сусідку Галину Петрівну.
– А, це ви знову, – сказала жінка, холодно оглядаючи Аліну.
– Доброго дня, Галино Петрівно, – чемно відповіла Аліна.
– І що ви тут знайшли? Погуляє з вами та й кине, як і всіх інших, – раптом сказала сусідка.
Аліна здивувалася. Як вона сміє?!
– Вибачте, але це не ваша справа, – холодно відповіла Аліна.
– Ой, я добра вам бажаю, – махнула рукою Галина Петрівна. – Кине він вас, ось побачите.
– Ви помиляєтесь, – ще холодніше відповіла Аліна і швидко пішла далі.
Руки тремтіли, коли вона натискала на дзвінок квартири.
– Що сталося? – запитав Максим, побачивши її обличчя.
– Та нічого, твоя сусідка знову щось вигадала, – відповіла Аліна.
– Не звертай уваги, – посміхнувся Максим. – Вона завжди щось вигадує.
Аліна намагалася заспокоїтися, але осад залишився. Щось тут було не так, але вона не могла зрозуміти, що саме.
– Забудь про це, – сказав Максим. – У мене для тебе сюрприз!
– Який? – зацікавлено спитала Аліна.
– Побачиш у неділю, – посміхнувся він.
Аліна здивувалася, але вирішила не запитувати більше. Все стане зрозуміло в неділю.
У суботу Аліна отримала повідомлення від Галини Петрівни. У ньому було кілька фото, зроблених з вікна. На одному з них вона побачила Максима, який зустрічав Оксану біля під’їзду. Це здивувало й обурило її водночас. Невже вони зустрічаються за її спиною?
Всю ніч Аліна не могла заснути, думаючи про побачене. Уранці вона вирішила піти до Максима і з’ясувати все особисто.
Коли вона увійшла до його квартири, побачила кімнату, прикрашену квітами та повітряними кульками. На столі стояли святкові страви, а посеред кімнати, на одному коліні, стояв Максим із обручкою в руці.
– Аліно, – промовив він, – ти вийдеш за мене заміж?
Аліна була приголомшена.
– Що? – тільки й змогла вона сказати.
– Оксана допомагала мені все підготувати, – пояснив Максим. – Вона допомогла мені організувати цей сюрприз.
Аліна розгублено подивилася на Максима, потім на обручку. І тут її обличчя осяяла посмішка.
– Так! Звісно, так! – вигукнула вона і кинулася в обійми Максима.