Аліна та Микола познайомилися в університеті. Вона — тендітна блондинка з великими очима, завжди привертала увагу хлопців своєю красою та життєрадісністю. Микола теж був привабливим — високий, з чорним волоссям, але дівчата за ним не бігали через його стриманість і небалакучість. Друзі часто жартували над Аліною, мовляв, як така енергійна та життєрадісна дівчина могла закохатися в Миколу. Але вона нікого не слухала — для неї головне було, що вони щиро кохають один одного.
Микола, хоч і не був людиною, яка обсипає компліментами, ставився до Аліни з особливою ніжністю. Він завжди був поруч, коли їй було сумно, і підтримував усі її починання. Тому нікого не здивувало, коли після закінчення університету вони одружилися.
Сім’я Миколи була заможною та консервативною. Його мати, Вікторія Павлівна, жінка владна і з аристократичними манерами, зустріла Аліну прохолодно. Її одразу не вразила нова невістка.
— Віка, ну що ти до неї так налаштована? — спробував заступитися за Аліну батько Миколи, Віктор Андрійович. — Вона нормальна дівчина і справді любить нашого Миколу.
— Та яка ж вона нормальна? Вона провінціалка, простушка, — зі зневагою відповідала Вікторія Павлівна. — Вона ніколи не зможе вписатися в наше суспільство.
Аліна, намагаючись заслужити прихильність родини Миколи, була завжди готова допомогти. Вона навіть намагалася навчитися грати у бридж, улюблену гру свекрухи. Але це не допомогло — Вікторії Павлівні постійно було до чого причепитися. То спідниця занадто коротка, то макіяж занадто яскравий, то стиль «сільський».
Микола бачив, як дружина переживає через таке ставлення. Він намагався її підтримувати:
— Не зважай, маму не змінити, але я тебе дуже люблю, — говорив він, обіймаючи її.
Минуло три роки, і в них народилася донька Марійка. Здавалося, що поява онуки має пом’якшити Вікторію Павлівну, але цього не сталося. Аліна була неймовірно турботливою матір’ю, але свекруха постійно критикувала її методи виховання. Одного разу, коли Аліна гралася з донькою, Вікторія Павлівна сказала:
— Марія вже велика дівчинка, їй треба розвивати інтелект, а не просто грати кубиками.
— Вона ж ще дитина, їй потрібно гратися, — заперечила Аліна, але свекруха лише махнула рукою.
З часом ці зауваження лише накопичувалися, і Аліна почувалася все більше чужою в цій родині. Микола продовжував підтримувати її, але він часто був у відрядженнях, і Аліна залишалася наодинці з проблемами.
Одного дня, коли Микола був у черговому відрядженні, Аліна вирішила відвідати свекруху разом із Марійкою. Коли вона підійшла до будинку Вікторії Павлівни, то побачила її біля машини, де вона розмовляла з сестрою. Аліна не хотіла підслуховувати, але не змогла не почути, як свекруха говорила:
— Вона навіть не купила нову сукню до приходу дизайнера. І взагалі, вона ніяка господиня. Не розумію, як Микола міг на таку одружитися.
Аліна застигла на місці, не вірячи своїм вухам. Вона три роки намагалася догодити цій родині, а натомість отримувала лише критику та зневагу. Вона взяла доньку за руку і пішла геть, вирішивши, що більше не дозволить себе принижувати.
Повернувшись додому, Аліна взяла ноутбук і почала шукати модельні агентства. Ще в університеті друзі казали їй, що вона має модельні дані. Вона розіслала свої фотографії в кілька агентств. Спочатку вона отримала кілька відмов, але через кілька днів їй зателефонували з агентства «Glamour». Аліна успішно пройшла кастинг і підписала контракт.
Згодом її фотографії почали з’являтися в журналах, і вона вирішила не зупинятися на цьому. Аліна завжди любила шити, і тепер вона почала створювати власні дизайнерські вбрання. Її роботи також потрапили до модних журналів.
Одного разу Вікторія Павлівна випадково натрапила на фотографію моделі в журналі. Вона навіть хотіла замовити собі таку сукню, доки не прочитала, що дизайнером була Аліна Мельник.
— Цього ще не вистачало! — вигукнула вона, жбурнувши журнал на стіл.
Аліна більше не була тією провінційною дівчиною, яку вона колись зневажала. Вона довела всім, на що здатна, і більше не дозволяла принижувати себе.