Світлана Семенівна приїхала до цього села за розподілом чотири роки тому. Її колишнє життя, де були друзі та наречений, залишилося в минулому. Тут, у новому місці, у неї були тільки учні, яким вона віддала всю свою увагу і турботу. Сьогодні був останній день перед зимовими канікулами. Вийшовши зі школи, Світлана помітила свою ученицю, Ірочку, яка стояла у шкільному дворі і задумливо щось креслила прутиком на снігу.
– Ірочко, чому ти не йдеш додому?
– Не хочу. Він знову п’яний прийшов, під ранок. Впав спати прямо в коридорі. Напевно, там і досі спить, – відповіла дівчинка, на очах якої виступили сльози.
Світлана знала, що три роки тому Ірина втратила маму. Батько, Стас, залишився сам і почав дбати про дочку, але останнім часом став вживати алкоголь.
– А ходімо до мене, – запропонувала Світлана. – Напечемо пиріжків, мультфільми на комп’ютері подивимося. Підеш?
– Так! – зраділа Іра.
У Світлани вдома вони весело провели час. Увечері, після того як помила дівчинку, Світлана поклала її спати. Вранці вона залишила Іру у себе вдома і вирушила до її батька.
– Світлано Семенівно? Заходьте, щось трапилося? – відчинив двері Стас, і від нього відчутно пахло алкоголем. Обличчя було опухле, волосся розпатлане.
– Так, трапилося, – спокійно відповіла Світлана, заходячи до кімнати.
– Іра щось накоїла? – запитав Стас, трішки занепокоєний.
– Ні. А ви знаєте, де вона зараз?
– Спить, мабуть. Адже канікули.
– Впевнені?
Стас миттю кинувся до кімнати, а коли повернувся, був блідий як полотно.
– Вона ночувала у мене, – сказала Світлана. – І ви навіть не помітили її відсутності. Ваша дівчинка дуже хвилюється за вас.
– Я більше так не буду! Я люблю свою дитину. Я виправлюся, – з розкаянням промовив Стас.
– Ми з Ірою прийдемо ввечері. Наведіть порядок у будинку, приведіть себе в порядок і приготуйте вечерю, – сказала Світлана, поглянувши на нього суворо, але з надією.
Увечері Світлана і Іра прийшли до Стаса додому.
– Ми для вас пиріжків спекли! – усміхнулася Світлана, коли увійшли.
– А я для вас святкову вечерю приготував! – радісно відповів Стас.
Іра, спостерігаючи за тим, як її батько та улюблена вчителька весело розмовляють за столом, подумала:
“Загадані в новорічну ніч бажання здійснюються. Я знаю, про що я загадаю!”