Не так давно в класі мого сина з’явилася нова учениця, Діна, яка походить із дуже бідної сім’ї. Всі знали, що вона живе з матір’ю, яка розлучилася з батьком. Він залишив сім’ю і не сплачує аліментів. Однак ніхто не здогадувався, що їхнє становище настільки важке, аж поки не стало відомо, що Діна змушена часто голодувати. Мій син ходить до звичайної школи, але в ній усе добре організовано — є кваліфіковані вчителі, а також навіть басейн. Обіди в їдальні для молодших класів безкоштовні, але починаючи з п’ятого класу, за них потрібно платити. У нашій родині це не є проблемою, адже обіди не дорогі. Але виявилося, що для Діни та її родини це складно.
Батько Діни ніяк не допомагає їй і не спілкується з ними. Раніше дівчинка ходила до приватної школи, але після розлучення її мати більше не могла собі це дозволити. Вони переїхали до бабусі в невелику квартиру. Мати Діни працює дуже багато, але грошей все одно не вистачає. Про це я дізналася від нашої сусідки, яка знає їхню родину. На перший погляд не можна було здогадатися про фінансові труднощі Діни. Вона завжди виглядає охайно, вчасно виконує домашні завдання, хоча у неї мало друзів через сором’язливість. Мати Діни завжди здавала гроші на шкільні заходи, не виявляючи ніякого обурення, навіть якщо сума була значною.
Кілька днів тому, коли я забирала сина після школи, він попросив, щоб я його погодувала. Я здивувалася, адже знала, що він мав гроші на обід. Після моїх запитань він трохи знітився, але згодом зізнався:
— Ти не сердься, мамо. Я віддав свій обід Діні. Вона виглядала такою голодною, а я можу поїсти вдома, правда?
Мені було складно підібрати слова, але я сказала синові, що він вчинив правильно. Мене дуже вразив його вчинок, це було благородно з його боку. А їжа — це дійсно не проблема, він може поїсти вдома.
Через тиждень у школі відбулися збори, на яких кілька матерів скаржилися на Діну. Вони говорили, що вона “відбирає” їжу в інших дітей і постійно просить у них їсти. Одна з матерів навіть заявила, що Діна погано вихована, і таким дітям не місце в класі. Багато хто погодився з нею.
Я не змогла мовчати й підскочила, заявивши:
— Це неправда! Діна ніколи ні в кого нічого не просила. Діти самі допомагають їй! Вона гарна дівчинка, і ніхто не має права ображати її.
Інша мати мене підтримала:
— Досить наговорювати на дитину! Ми всі знаємо про їхні фінансові труднощі. Її мама працює день і ніч, щоб прогодувати свою сім’ю. Як вам не соромно брехати про дитину, яка нічого поганого не зробила?
Вона дала вчительці трохи грошей:
— Нехай Діна харчується на ці гроші цього місяця. І, можливо, вам усім варто повчитися у своїх дітей, які проявляють доброту та благородство.
Після цього жінка вийшла з класу. Настала тиша, присоромлені матері не знали, що сказати. Я також дала вчительці гроші, й після мене те саме зробили майже всі присутні. Тільки та мати, яка почала всю цю розмову, нічого не дала.
У результаті вдалося зібрати достатньо грошей, щоб Діна могла харчуватися в їдальні цілий рік. Я відчула гордість за дітей, які проявили доброту, і за батьків, які зрештою підтримали це. Якби не їхня допомога, ми могли б просто не помітити тяжке становище Діни, як це роблять багато інших.